30 липня 2019 року Справа № 160/5914/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимог,-
І. ПРОЦЕДУРА
1. 25.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 08.07.2019 року, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13.11.2018 року та 14.02.2019 року про сплату ОСОБА_1 , боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. за № Ф-7824-53;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області внести зміни до інформаційної системи органу доходів і зборів відносно ОСОБА_1 скасувавши запис - підприємець, припинити подальше нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 25.06.2019 року вказана справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою суд від 27.06.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України.
4. 08.07.2019 року позивачем були усунуті недоліки, викладені в ухвалі суду від 27.06.2019 року.
5. Ухвалою суду від 08.07.2019 року було відкрито провадження у справі №160/5914/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимог, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 30.07.2019 року в порядку положень ст. 262 КАС України.
6. Ухвалою суду від 08.07.2019 року також було витребувано у відповідача, належним чином засвідчені, докази по справі, а саме:
- вимога Ф -7824/53У від 13.11.2018 року на суму - 15 819,54 гривень;
- вимога Ф-7824/53 від 14.02.2019 року на суму - 18 276,72 гривень;
- підстави (докази) винесення оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки).
7. 30.07.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов, а також, відповідачем було надано витребувані судом докази по справі.
8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 30.07.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
12. Позивач з 22 квітня 2004 року був зареєстрований приватним підприємцем та взятий на облік за №31153.
13. 05 травня 2004 року він зареєструвався та отримав номер платника єдиного внеску №0438133260Е/04385.
14. Позивачем до 2007 року було обрано спрощену систему оподаткування.
15. Зазначив про те, що починаючи з 2007 року він не здійснював підприємницьку діяльність, тому з 2007 року не подавав жодної звітності, але в інформаційній системі Відповідача позивач значиться як підприємець.
16. З 01.01.2018 року позивач постійно працює найманим працівником, а саме -директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалпоставка» на посаді керівника підприємства, де отримує постійну заробітну плату, з якої щомісяця сплачується ЄСВ.
17. 29 травня 2019 року позивач отримав повідомлення з виконавчої служби про стягнення боргу, тому 31.05.2019 року у виконавця ознайомився з вимогою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13.11.2018року № Ф - 7824-53 про сплату боргу на суму: 15 819,54 гривень.
18. Звернувшись до територіального представництва відповідача, позивач дізнався , що є вимога від 14 лютого 2019 року № Ф - 7824-53 про сплату боргу на загальну суму: 18276,72 гривень.
19. Із вищевказаними вимогами, а сама № Ф-7824-53 на суму 18 276,72 грн. та № Ф-7824-53 У на суму 15 819,54 грн. позивач не погоджується, вважає їх незаконними та протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки його діяльність як підприємця не проводиться з 2007 року, в реєстрі підприємців він не значиться, працевлаштований як фізична особа , сплачує із заробітної плати ЄСВ.
20. Таким чином позивач вважає, що з 2007 року його діяльність як суб'єкта підприємницької діяльності закрита, звіти ним не подавались.
21. Також зазначив про те, що він самостійно намагався подати заяву до Єдиного реєстру про закриття підприємницької діяльності, але йому надали витяг про те, що він не є підприємцем, що також підтверджується копія витягу від 18.06.2019 року.
22. Таким чином, на думку позивача, відповідачем необґрунтовано не взято до уваги відсутність декларацій та помилково і безпідставно нарахована недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
23. Платником податків ФОП ОСОБА_1 було здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця в Новомосковській районній державній адміністрації за номером № 0011702 від 27.04.2004 року та взято на облік в контролюючий орган від 28.04.2004 року № 1153.
24. Зазначили про те, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
25. Платник податків який перебуває на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, податкова звітність не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплатити суму єдиного соціального внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII).
26. Мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, крім фізичних осіб - підприємців, віднесених до першої групи платників єдиного податку за 2017 рік ця сума була 3 200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн./місяць, за 2018 рік ця сума була 3723 грн.*22% = 819,06 грн./місяць.
27. Отже, контролюючим органом був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8 448 грн. (704 грн. * 12 місяців). За 2018 рік бу нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9 828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців).
Також, надали розрахунок заборгованості:
За 2017 рік нараховано у сумі єдиного внеску за рік складає - 8448,00 гривень.
За 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9 828,72 гривень.
- 1 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;
- 2 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;
- 3 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;
- 4 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року.
28. Отже, на думку відповідача оскаржувані вимоги від 13.11.2018 року № Ф-7824-53 у та від 14.02.2019 року № Ф-7854-53 є законними
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
29. Згідно матеріалів справи позивач, ОСОБА_1 з квітня 2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.
30. Судом встановлено, що державну реєстрацію фізичної особи-підприємця здійснено в Новомосковській районній державній адміністрації.
31. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.06.2019 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів щодо ОСОБА_1 не знайдено.
32. Позивач, звертаючись до суду із цим позовом зазначив про те, що він до 2007 року перебував на спрощеній системі оподаткування, про що також не заперечує відповідач.
33. Відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача станом на 31.10.2018 року становить 15 819,54 гривень.
34. Вказана заборгованість позивач сплачена не була.
35. Відповідач сформував та виставив позивачу податкову вимогу від 13.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7824-53-У у розмірі 15 819,54 гривень, у зв'язку з несплатою єдиного внеску.
36. Також, для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, крім фізичних осіб - підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для зазначеної категорії осіб по періодах складала: з 01 січня 2017 року - 704 грн (3200*22%); з 01 січня 2018 року - 819,06 грн (3723*22%).
37. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом позивачу було нараховано єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн. (704,00 грн. * 12 місяців).
38. Також, за 2018 рік бу нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців).
39. Згідно наданого відповідачем розрахунку вбачається, що за 2017 рік нараховано у сумі єдиного внеску за рік складає - 8448,00 гривень.
40. За 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9 828,72 гривень:
- 1 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;
- 2 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;
- 3 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;
- 4 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року.
41. На підставі вищевикладеного контролюючим органом була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року № Ф-7824-53 на загальну суму 18 276,72 гривень.
42. Позивач не погодившись із вищевказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7824-53-У від 13.11.2018 року на суму 15 819,54 грн. та № Ф-7824-53 від 14.02.2019 року на суму 18 276,72 грн., звернувся до суду із цим позовом, в якому просив визнати їх протиправними та скасувати.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
43. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
44. Відповідно до пунктів 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
45. Згідно з пунктом 4 статті 5 Закону №2464-VI обов'язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації відповідно до закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" або з початку провадження відповідної діяльності.
46. Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
47. Водночас, Законом України від 06.12.2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону №2464-VI, які набрали чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
48. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
49. Отже, єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податку на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
50. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити бузу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону), норма діяла протягом 2017 року.
51. Отже, з 01.01.2017 року підприємці зобов'язані сплачувати ЄСВ незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.
52. За змістом частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
53. За змістом статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
54. Починаючи з 01.01.2018 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який вніс зміни до Закону України 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
55. Цим Законом встановлено нові строки сплати єдиного внеску для фізичних осіб- підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування, осіб, провадять незалежну професійну діяльність та членів фермерського господарства.
56. З 01.01.2018 року вказані категорії зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується такий внесок.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
57. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 з квітня 2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснив державну реєстрацію фізичної особи-підприємця в Новомосковніській районній державній адміністрації.
58. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого наявна в матеріалах справи, станом на 18.06.2019 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів щодо ОСОБА_1 не знайдено.
59. Позивач, звертаючись до суду із цим позовом зазначив про те, що позивач до 2007 року перебував на спрощеній системі оподаткування, про що також не заперечує відповідач.
60. Згідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.10.2018 року, загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 становить 15 819,54 гривень.
61. Доказів сплати єдиного внеску в розмірі 15 819,54 грн. позивач не надав.
62. Доказів про те, що позивач станом на 31.10.2018 року припинив здійснення підприємницької діяльності до суду надано не було.
63. На підставі вищевикладеного, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу від 13.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7824-53-У на загальну суму боргу 15 819,54 гривень, у зв'язку з несплатою єдиного внеску.
64. Тобто, слід зазначити про те, що вказана вимога від 13.11.2018 року була сформована відповідачам коли позивач ще являвся платником єдиного внеску, відповідно до Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
65. Інших доказів на спростування вищевказаного позивачем надано не було.
66. Тому відповідач правомірно сформував та надіслав позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року № 7824-53 У в розмірі 15 819,54 гривень.
67. Також, слід зазначити про те, що для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, крім фізичних осіб - підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для зазначеної категорії осіб по періодах складала: з 01 січня 2017 року - 704 грн (3200*22%); з 01 січня 2018 року - 819,06 грн (3723*22%).
68. Судом встановлено, що контролюючим органом позивачу було нараховано єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн. (704,00 грн. * 12 місяців).
69. Також, за 2018 рік бу нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців).
70. Згідно наданого відповідачем розрахунку вбачається, що за 2017 рік нараховано у сумі єдиного внеску за рік складає - 8448,00 гривень.
За 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9 828,72 гривень:
- 1 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;
- 2 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;
- 3 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;
- 4 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року.
71. Отже, на підставі вищевикладеного контролюючим органом була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7824-53 від 14.02.2019 року на загальну суму 18 276,72 гривень.
72. Вказана вимога від 14.02.2019 року № Ф-7824-53 була сформована відповідачем станом на 31.01.2019 року, тобто коли позивач ще являвся платником єдиного внеску, відповідно до Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
73. Інших доказів на спростування вищевказаного позивачем надано не було.
74. Доказів сплати єдиного внеску в розмірі 18 276,72 грн. позивач не надав.
75. Тому, з урахуванням вищевикладеного, відповідач правомірно сформував та надіслав позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року № Ф-7824-53 у розмірі 18 276,72 гривень.
76. Доводи позивача про відсутність обов'язку щодо сплати єдиного внеску у зв'язку тим, що він не займається підприємницькою діяльністю починаючи з 2007 року та не отримувала прибутку від господарської діяльності, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог статті 7 Закону №2464 єдиний внесок сплачується незалежно від отриманого доходу.
77. Докази про те, що на те, що позивач, станом на момент прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень, припинив підприємницьку, в матеріалах справи відсутні.
78. У матеріалах справи також відсутня відповідна заява позивача про внесення відомостей щодо припинення діяльності або рішення суду, яке б підтверджувало, що позивач, з 2007 року не здійснює підприємницьку діяльність або інші докази на підтвердження зазначеного в матеріалах справи відсутні.
79. Посилання позивача про те, що він самостійно намагався подати заяву до Єдиного реєстру про закриття підприємницької діяльності, але йому надали витяг про те, що він не є підприємцем, що підтверджується копія витягу від 18.06.2019 року не є належим та допустимим доказом на підтвердження того, що останній припинив підприємницьку діяльність починаючи з 2007 року, а відтак і на момент прийняття оскаржуваних рішень, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, саме станом на 18.06.2019 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів щодо ОСОБА_1 не знайдено.
80. Посилання позивача про те, що з 01.01.2018 року позивач постійно працює найманим працівником, а саме - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалпоставка» на посаді керівника підприємства, де отримує постійну заробітну плату з якої щомісяця сплачується ЄСВ є безпідставними та не спростовують вищевикладене.
81. Інших доказів на спростування вищезазначеного позивачем надано не було.
82. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) сформовані відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законними та правомірними, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
83. Таким чином, з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимог, задоволенню не підлягають.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
84. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
85. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
86. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
87. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
88. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
89. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
90. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
91. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
92. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
93. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року № Ф-7824-53 та від 13.11.2018 року № Ф-7824-53-У сформовані відповідачем у відповідності до положень чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законними і обґрунтованими, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
94. Отже, з урахуванням вищевикладеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірності прийнятих останні оскаржуваних рішень.
95. З системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимог, задоволенню не підлягають.
96. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
97. Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
98. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимог - відмовити.
99. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
100. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
101. Відповідач: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856).
102. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
103. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
104. Повний текст рішення складено 30.07.2019 року.
Суддя В.В Ільков