24 червня 2019 року Справа № 160/197/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Павлової Т.М. відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб від 22.11.2018 року про відмову в реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2018 року про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.11.2018 року вона звернулась до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідачем було відмовлено у реєстрації місця проживання, з посиланням на п.11 Постанови КМУ №207 від 02.03.2016 року, - особа не подала необхідних документів - відсутня згода всіх власників на реєстрацію особи. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача вчинити дії щодо повторного розгляду її заяви про реєстрацію місця проживання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 106/197/19 (Суддя Рябчук О.С.).
Позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на вказану вище ухвалу суду від 11.01.2019 року про відмову у відкритті провадження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року в адміністративній справі №160/197/19 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
19.04.2019 року позивачем усунені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
03.06.2019 року від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки на думку відповідача спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України. Також, відповідач зазначив, що ОСОБА_2 належить 1/3 частина у праві власності на спірне нерухоме майно, згідно з Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 передбачено, що однією з підстав для реєстрації місця проживання особи є згода власника/співвласника житла, наймача та членів його сім'ї. Без згоди співвласників, жодної дії стосовно нерухомого майна, в тому числі і реєстрація місця проживання не відбувається. На підставі зазначеного, державним реєстратором Павловою Т.М. правомірно було прийнято рішення про відмову Позивачу у реєстрації місця проживання на підставі п.п.11,18 Правил за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в межах чинного законодавства, відсутня згода ОСОБА_2 співвласника квартири по АДРЕСА_1 , тобто Позивачем не було подано необхідних документів або інформації.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.11.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_1 ,місце проживання не зареєстрована, звернулась до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.12.2009 року та свідоцтвом про право власності на житло від 16.02.2009 року квартира загальною площею 56,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_3 - частка 1/3, ОСОБА_2 - частка 1/3та ОСОБА_4 - частка 1/3.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла, про що був складений відповідний актовий запис №278 30.03.2018 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.07.2018 року, Серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
Відповідно до Довіреності, посвідченої 06.06.2018 року, приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою Т.В. за реєстром №705, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси у відповідних органах реєстрації м. Дніпра, Центрах надання адміністративних послуг при вирішуванні питань, пов'язаних з реєстрацією місця проживання (прописки) третіх осіб у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За наслідками розгляду заяви від 22.11.2018 року ОСОБА_1 , реєстратором Павловою Т.М. відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб, відмовлено позивачці у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав не надання необхідних документів, а саме: відсутня згода всіх власників на реєстрацію особи, зокрема не надано згоду ОСОБА_2 .
Позивач, не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає, що на час звернення вона мала згоду всіх власників квартири на її реєстрацію, оскільки відповідно до ст.346 ЦК України право власності припиняється смертю, то згода померлого співвласника - ОСОБА_2 не була потрібна для її реєстрації.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження встановлює та регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно п. п. 3, 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до п. п. 8, 9 Правил реєстрації місця проживання документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги». Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Згідно п. 11 вказаних Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Пунктом 18 Правил, встановлено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно приписів ст. 279, 280 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника. Співвласник 1/3 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , видано Відділом реєстрації актів цивільного стану у Соборному районі м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Згідно з правилами статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до положень ст. 1268 ЦК, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК (6 місяців), він не заявив про відмову від неї.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 1297 ЦК, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Після одержання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець, має право в будь-який час приватизувати належну йому частку та відповідним чином переоформити правовстановлюючі документи.
Доказів відкриття спадщини після померлої ОСОБА_2 , позивачем до заяви про реєстрацію місця проживання не надано, чоловік померлої ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 спадщину у вигляді 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 не прийняли та не зареєстрували у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Так, 22.11.2018 року при відмові ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , державним реєстратором Павловою Т.М. сформовано довідку з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно якої відповідачем встановлено, що квартира перебуває у спільній приватній власності: ОСОБА_3 - частка 1/3, ОСОБА_2 - частка 1/3 та ОСОБА_4 - частка 1/3.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 18 Правил для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням відомостей довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав на нерухоме майновід 22.11.2018 року, державним реєстратором Павловою Т.М. правомірно було прийнято рішення про відмову Позивачу у реєстрації місця проживання на підставі п.п.11,18 Правил за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в межах чинного законодавства, відсутня згода ОСОБА_2 , як співвласника квартири по АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Щодо заявленого клопотання відповідача про закриття провадження по справі, то суд зазначає, що Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 року вже визначено підсудність вказаної справи адміністративним судам.
Згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова