Справа № 202/7701/18
провадж. 2/202/868/2019
Іменем України
31 липня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді- Бєльченко Л.А
при секретарі - Розсоха І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивач звернулась до суду з цим позовом, указуючи, що її діду по лінії матері ОСОБА_3 відповідно до договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності від 04.06.1958 року, посвідченого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-3491, була передана у користування земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 1958 року по 1969 рік її, позивача, дід ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_4 побудували житловий будинок за вказаною адресою на виділеній земельній ділянці. Рішенням народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 16.04.1970 року вказане домоволодіння було розділене між подружжям та визнано право власності на 9/20 частину домоволодіння за бабусею ОСОБА_4 та на 11/20 частину - за дідом ОСОБА_3 ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності у Дніпропетровському МБТІ за № 256-131, а дід ОСОБА_3 право власності на свою частину домоволодіння не зареєстрував. ІНФОРМАЦІЯ_2 її, позивача, бабуся ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на 9/20 частин вказаного домоволодіння, яку успадкувала її, позивача, мати, ОСОБА_2 , відповідач у справі, про що Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою 11.08.2017 року останній було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 2-382. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому за час життя 11/20 частин вищезазначеного домоволодіння. Позивач зазначила, що єдиним спадкоємцем після смерті діда ОСОБА_3 була її, позивач мати, ОСОБА_2 , котра у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини на її, позивача, користь. Вона у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 та у листопаді 2018 року вона звернулася до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документа на спадкове майно. Позивач зазначила, що правовстановлюючий документ на спадкове майно відсутній у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 за час життя не зареєстрував за собою право власності на 11/20 частин спірного домоволодіння, визнане за ним рішенням народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 16.04.1970 року.
У зв'язку з викладеним, позивач просила суд встановити факт належності ОСОБА_3 11/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 16.04.1970 року та визнати за нею право власності на 11/20 частин цього домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала на адресу суду заяву, в котрій позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення, а справу просила розглянути за її відсутності (а.с. 111).
Представник відповідача територіальної громади в особі Дніпровської міської ради Росітюк Н.М. в судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначаючи, що, оскільки за час життя ОСОБА_3 не оформив належним чином право власності на 11/20 частині спірного домоволодіння, то в такому разі спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. У зв'язку з цим, просила суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.
Представник третьої особи Шостої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 87).
Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що діду позивача ОСОБА_3 відповідно до договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності від 04.06.1958 року, посвідченого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-3491, передана у користування земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).
На вказаній земельній ділянці у період з 1958 року по 1969 рік позивача дід ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_4 побудували житловий будинок.
Рішенням народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 16.04.1970 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 було розділене між подружжям та визнано право власності на 9/20 частину домоволодіння за ОСОБА_4 та на 11/20 частину - за ОСОБА_3 (а.с. 21-22).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на 9/20 частину домоволодіння, а ОСОБА_3 право власності на 11/20 частин домоволодіння не зареєстрував (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на 9/20 частин вказаного домоволодіння, яку успадкувала мати позивача ОСОБА_2 , відповідач у справі, про що Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою 11.08.2017 року останній було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 2-382 (а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 18). Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_2 , відповідач.
Остання у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини на користь своєї доньки, позивача (а.с. 89).
Позивач у встановлений законом строк звернулася до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 (а.с. 90).
Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори від 08.11.2016 року позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 за час життя не зареєстрував право власності на 11/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 104).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги за законом.
Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Положенням статті 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4/13 Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду судами цивільних справ про спадкування» роз'яснив, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (п.3.1).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18.02.2002 року за № 157/6445.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Встановивши під час розгляду справи, що право власності за ОСОБА_3 на 11/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 визнано на підставі рішення народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 16.04.1970 року, тобто до прийняття Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і те, що на той час виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації, суд вважає, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набув право власності на 11/20 частин спірного домоволодіння, тому це домоволодіння є спадковим майном в розумінні статті 1218 ЦК України та може бути успадковано спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 .
Враховуючи, що позивач у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса за оформленням спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , але їй обґрунтовано було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно (11/20 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , правомірність володіння якою за час життя ОСОБА_3 доведена, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 11/20 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту належності ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 16.04.1970 року, задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 є померлою особою, цивільна правоздатність якої припинилася у момент її смерті, а тому юридичний факт стосовно померлої особи не може бути встановленим.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині вимог та задовольняє позов ОСОБА_1 частково.
За заявою представника позивача витрати по сплаті судового збору суд не стягує з відповідачів.
Керуючись ст.ст.4,5,10,13,81,89, 259,263-265 ЦПК України , суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті вимог позивачеві відмовити.
Рішення набуває законної сили закінчення строку на подачу апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.
Суддя Бєльченко Л.А.