Справа № 199/4242/19
(2/199/2566/19)
Іменем України
22 липня 2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа: ОСОБА_5 ,-
Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідачів, зазначивши, що 02 листопада 2015 року 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 було продана ОСОБА_6 позивачу. Між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, за номером НАЕ 254336. ОСОБА_6 добровільно знявся з реєстрації, але за час володіння зазначеним домоволодінням попередній власник зареєстрував у ньому членів своєї родини, які відповідно довідки № 4514 про склад сім'ї по теперішній час зареєстровані за адресою місцезнаходження домоволодіння. Позивачу місце фактичного проживання колишнього власника будинку наразі не відомо, позивач намагалась знайти його, однак номер телефону відключений, а тому, не може провести зняття з реєстрації в добровільному порядку. Тому, через не можливість зняття з реєстрації відповідачів в досудовому порядку, позивач змушена була звернутись до суду із зазначеним позовом. Відповідачі не проживають в даному житловому приміщенні з моменту його продажу тобто більше 3 років, не сплачують комунальні платежі, не отримують кореспонденцію за даною адресою, їх особистих речей в домоволодінні не має в, взагалі домоволодінням вони не цікавляться.
Позивач просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - домоволодінням АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Правом надання відзиву на позов відповідачі не скористались, тому суд вважає можливим зі згоди позивача, провести заочний розгляд справ та постановити заочне рішення.
Суд, дослідив докази в їх сукупності, вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 02 листопада 2015 року ОСОБА_6 продав позивачу 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2015 року. Інша 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2015 року.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; на виконання ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла,які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення,яке вони мають право займати,визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином при переході права власності до іншої особи, члени сімї попереднього власника житлового приміщення автоматично втрачають право користування ним, якщо інше не передбачено договором.
Оскільки відповідачі мали право користування як члени сімї попереднього власника житлового приміщення, то втратили право користування ним після переходу права власності на житлове приміщення до позивача.
Згідно зіст.141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 768,40 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 12,81,133,144,263-265 ЦПК України, ст.405 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа: ОСОБА_5 ,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ,) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ,) такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Сягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з кожного, судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 768,40 грн. на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги..
Суддя