справа № 208/4779/19
№ провадження 1-кс/208/2162/19
Іменем України
26 липня 2019 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про арешт майна,-
Слідчий звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, просив суд накласти арешт на телефон, вилучений 24.07.2019р.
В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Слідчий суддя, вислухавши слідчого, вивчивши надані суду матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів клопотання та досудового розслідування вбачається, що 11.07.2019 до ЧЧ Кам'янського ВП надійшла заява гр. ОСОБА_4 про те,що 06.07.2019 близько 16 год.30 хв., у дворі будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 викрав телефон Samsung Galaxy A-10, який належав ОСОБА_4 , тим самим завдавши останній майнової шкоди.
11.07.2019 зазначене кримінальне правопорушення було зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040160001382 із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст.185 КК України.
24.07.2019р. проведено огляд мобільного телефону «Samsung Galaxy A-10», ІМЕІ: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 та вилучено до Кам'янського ВП.
24.07.2019 постановою слідчого вказаний телефон визнаний по кримінальному провадженню в якості речового доказу.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вилучені речі відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є речовими доказами та мають доказове значення для встановлення обставини вчинення кримінального правопорушення.
У своєму клопотанні слідчий просить накласти арешт з метою запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження, так як вищенаведене майно, яке має ознаки речових доказів, має бути направлено для дослідження експертним шляхом та використано при проведенні слідчих дій, що є важливими для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з положеннями ч.3 вказаної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.
Згідно з вимогами статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
В судовому засіданні слідчим доведено, що незастосування арешту відносно зазначеного в клопотанні майно може ускладнити розслідування вищезазначеного кримінального провадження.
Встановивши, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, та беручи до уваги, що незастосування арешту перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, слідчий суддя вважає, що надання дозволу на арешт майна надасть можливість для повного та неупередженого розслідування кримінального провадження.
Керуючись ст. ст.170-175 КПК України:
постановив:
Клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон «Samsung Galaxy A-10» ІМЕІ: № НОМЕР_1 ;№ НОМЕР_2 вилучений в ході огляду 24.07.2019р. у гр. ОСОБА_4 , позбавивши останню права на відчуження та розпоряджання мобільним телефоном до скасування арешту у встановленому законом порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1