Справа № 199/4887/19
(2/199/2720/19)
Іменем України
25.07.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участю сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просила змінити розмір та спосіб стягнення аліментів. Зазначила, що перебувала з відповідачем по справі у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 199/9108/13-ц від 31 жовтня 2013 року з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 600,00 гривень щомісяця, починаючи з 22.08.2013 року до досягнення дитиною повноліття. Даний розмір аліментів не є необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини, як того вимагає закон. Просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільного сина в розмірі ј частини доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мімімуму для дитини відповідного віку.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатну дружину.
Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2013 року, з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 600,00 гривень щомісяця, починаючи з 22.08.2013 року до досягнення дитиною повноліття. Проте відповідач не виконує рішення суду належним чином, оскільки відповідно до розрахунку державного виконавця Амур - Нижньодніпровського відділу виконавчої служби Головного теприторіального управління юстиції в Дніпропетровській області станом на 01.04.2019 року відповідач має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 17933,67 гривень.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.2 ст. 181 Сімейного Кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такої висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Зі змісту наведених законодавчих приписів слід дійти висновку, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За змістом статті 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, факт знаходження на утриманні відповідача інших дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також матері останього.
Суд вважає, що з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі батька в його утриманні, стягненню підлягають аліменти з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з з дня набрання рішенням суду законної сили.
З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень.
Керуючись ст.ст.180-184 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 5, 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу виплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2016 року, та стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.
Суддя