ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2019Справа № 910/7195/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 5 372,99 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У травні 2019 року приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - Комбінат) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця) збитків у розмірі 5 372,99 грн., які виникли у зв'язку із втратою вантажу при перевезенні.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час його перевезення залізничним транспортом, внаслідок чого частину вантажу було втрачено, а позивачу були спричинені збитки в розмірі 5 372,99 грн., які відповідач, як перевізник, зобов'язаний відшкодувати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 червня 2019 року вищенаведену позовну заяву Комбінату прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7195/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Зазначена ухвала суду вручена представнику відповідача 8 червня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050106342. Однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
1 лютого 2016 року між Комбінатом і ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" укладено договір № 245/108/16Сб, за умовами якого останнє зобов'язалося передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію відповідно до умов, передбачених даним договором.
14 лютого 2018 року між Залізницею та Комбінатом був укладений договір № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг.
Предметом цього договору було здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених суб'єктів господарювання.
27 січня 2019 року вантажовідправник - ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» відправив із залізничної станції Авдіївка ДОН до залізничної станції Маріуполь-Сортувальний ДОН у вагоні № 53450672 вантаж, а саме - кокс доменний (вологий), вантажоотримувачем якого був позивач. Наведені обставини підтверджуються залізничною накладною № 48055727 (досилочна накладна № 48063622).
Як вбачається з пункту 110 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут) Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644) накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
15 лютого 2019 року на підставі попутного акту від 8 лютого 2019 року № 482004/56 станції Покровськ і попутного акту загальної форми від 14 лютого 2019 року № 2125 станції Чаплино було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 53450672 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, що зазначена у накладній від 27 січня 2019 року № 48055727 (досилочна накладна № 48063622). У зв'язку з наведеними обставинами було складено комерційний акт № 485604/175 від 15 лютого 2019 року, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначених накладних була зроблена відповідна відмітка.
У вищевказаному комерційному акті вказано, що за документом значиться вантаж: кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23 300 кг, нетто - 40 750 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто 62 700, тара з брусу - 23 300 кг, нетто - 39 400 кг, що менше документа на 1 350 кг та не відповідає попутному акту № 482004/56 станції Покровськ.
При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів на 200-300 мм, шапковидне. Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагону однією поздовжньою смугою шириною 400-600 мм, слабко виражена, місцями не проглядається. Над 1 і 7 люками є дві виїмки розміром 1 500 мм х 2 800 мм х 500 мм та 1 500 мм х 2 800 мм х 400 мм в глибину вагону, що відповідає попутному акту № 482004/56 станції Покровськ і не відповідає попутному акту загальної форми № 2125 станції Чапліно. Вагон прибув у технічному відношенні справний, просипання вантажу немає.
Згідно статті 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі вантажу у вказаному вагоні, проведений відповідно до Правил видачі вантажів, та становить 5 372,99 грн.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 129 Статуту визначено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з частинами 1, 3 статті 314 ГК України, положення яких кореспондуються з положеннями статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" також встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до статті 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в спірному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 372,99 грн. у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний номер 40075815) на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1, ідентифікаційний номер 00191129) 5 372 (п'ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 99 коп. збитків та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 1 серпня 2019 року
Суддя Є.В. Павленко