ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2019Справа № 910/6415/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/6415/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна";
До Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта";
Про стягнення 4 886,92 грн.
Без повідомлення учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" 4 886,92 грн. сплаченого страхового відшкодування за заподіяні страхувальнику позивача збитки ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого як особи, яка керувала автомобілем Suzuki Swift, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що до позивача в силу закону перейшло право вимоги до відповідача у зв'язку з виплатою Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" страхового відшкодування за договором страхування від 21.02.2018, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини страхувальника Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта".
Разом з позовом позивач подав заяву про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6415/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
13.06.2019 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшли письмові докази на виконання вимог ухвали від 24.05.2019.
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 24.05.2019 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.05.2019.
Однак, конверт з ухвалою суду було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку без вручення адресату.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (станом на 26.02.2019), вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд
21.02.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться № RZ.022141, предметом якого є майнові інтереси страхувальника/вигодонабувача, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Mazda 323, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Строк дії цього договору встановлено з 22.02.2018 по 21.02.2019, страховими ризиками, у зв'язку з настанням яких Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" зобов'язалося здійснити страхові виплати, є: пошкодження та/або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася не з вини водія, при наявності виключно двох учасників.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2018 у м. Одесі по вул. Балківська, 22-А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зо був на той момент припаркований і належить ОСОБА_3 та транспортного засобу Suzuki Swift, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить ОСОБА_4
В установлений договором страхування строк страхувальник - ОСОБА_2 подала позивачеві заяву про настання страхового випадку від 20.04.2018.
Як слідує з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Суворівського районного суду міста Одеси від 08.05.2018 у справі № 523/5959/18.
09.09.2018 суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Жилою І . І. складено звіт № 196112 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, згідно з яким розмір пошкоджень становить 5 386,92 грн.
18.05.2018 позивачем складено страховий акт з відповідним розрахунком до нього, за яким розмір страхового відшкодування для страхувальника ОСОБА_2 визначено в сумі 4 886,92 грн. за мінусом суми франшизи за договором страхування.
На підставі страхового акту, виконуючи свої зобов'язання за договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди, шляхом перерахування коштів у сумі 4 886,92 грн. на користь страхувальника ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням від 21.05.2018 № 4 886,92 грн. та відповідає умовам договору добровільного страхування від 21.02.2018 за яким відшкодування здійснюється на користь страхувальника (п. 11.4 договору).
Відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").
Згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст.ст.9, 22, 28, 29) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Суд враховує, що до позовної заяви позивачем не було приєднано доказів його звернення до відповідача з регресною вимогою до моменту звернення до суду. Проте, зважаючи на встановлення Конституцією України невід'ємного права на судовий захист незалежно від вжиття заходів досудового врегулювання спору, суд вважає правомірним звернення позивача до суду з даним позовом без направлення попередньо відповідачеві письмової претензії або ж відповідної заяви про сплату відшкодування.
Із постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 08.05.2018 у справі № 523/5959/18 вбачається, що транспортний засіб Suzuki Swift, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - автомобіль, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Suzuki Swift, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до аварії та пошкодження автомобілів, підтверджується належними засобами доказування.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Suzuki Swift, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0148136.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач визначив ціну позову із застосуванням нульової франшизи за полісом № АМ/0148136 та надав до матеріалів справи фотокопію такого полісу, отриманого його страхувальником після ДТП.
Проте, на виконання вимог суду за ухвалою про відкриття провадження у справі Моторним (транспортним) страховим бюро України було надано суду інформацію з єдиної централізованої бази даних щодо такого полісу, з якої вбачається, що поліс № АМ/0148136 передбачав франшису в сумі 1 000,00 грн.
Розглядаючи заявлений спір, суд виходить з того, що належним і достовірним засобом доказування для визначення розміру франшизи за описаним полісом є відомості, отримані судом від Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Позивач, при визначенні основної суми заборгованості, заявленої до стягнення з відповідача врахував розмір франшизи за договором страхування (500,00 грн.) та звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування від 12.12.2018 № 1148242, тобто дотримався визначеного законодавством строку (в межах одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
У зв'язку з відсутністю відповіді, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 4 886,92 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
В установлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву відповідач не представив доказів відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача, так само як і доказів належного виконання зобов'язань зі страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на необхідність відрахування суми франшизи (1 000,00 грн.).
У зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (03056, Київ, пров. Індустріальний, 23, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ідентифікаційний код 20782312) 3 886 (три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 92 коп. страхового відшкодування та 1 527 (одну тисячу п'ятсот двадцять сім) грн. 91 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судово засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 26.07.2019.
Суддя О.В. Мандриченко