ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2019Справа № 910/6830/19
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», полтавська область, м. Горішні Плавні
до Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ
про стягнення 104 955,90 грн, -
Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 104 955,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення штрафу у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу відповідно до Статуту залізниць України.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 року справу №910/6830/19 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050621557 отримав ухвалу суду від 31.05.2019 про відкриття провадження у справі 03.06.2019.
18.06.2019 року (в межах строку, визначеного судом) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву сторона зазначає, що «Одеська дирекція залізничних перевезень» регіональній філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомила, що усі вагони за накладною 43112481 з вантажем «окатиші залізорудні» були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а через не прийом даного вантажу портом Южний (ст. Чорноморська) через перевантаження в його адресу. У зв'язку з зазначеним, згідно ст. 116 Статуту залізниць України відповідач не несе відповідальність за порушення термінів доставки, якщо порушеня сталось внаслідок обставин, не залежних від залізниці. Відповідачем також зазначено про норму статті 133 Статуту залізниць України.
Окрім того, 18.06.2019 року відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% до розміру 69 970,60 грн.
12.07.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначає, що в накладній 43112481 було здійснено переуступний напис у повній відповідності до п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334 відповідно до якого згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано ________ (найменування організації)». Факт здійснення переуступного напису підтверджується зазначенням відповідних даних, підписів посадови осіб вантажоодержувача та печаткою вантажоодержувача графи 42, 46, 50, 51 накладної 43112481, ориганіл якої разом з претензією було надіслано відповідачу. Незрозумілою є позиція відповідача стосовно того, що перебіг строку доставки починається з 24 години після дати прийняття вантажу та про збільшення терміну доставки на одну добу в зв'язку з операціями пов'язаними з відправленням та прибуттям вантажу. Всі ці строки та початок їх перебігу повністю враховані при підготовці та подачі позову, про що чітко зазначео в тексті самої позовної заяви. Також позиціяя відповідача про те, що вагони бли доставлені з порушенням не з його вини не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки повинен бути складений актвідповідповідно до Правил складання актів затверджених наказом міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, в якому і повинна бути зазначена причина відчеплення/затримки вагонів. Проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки позивач заперечує.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Судом встановлено, що згідно залізничної накладної №43112481 відповідач здійснював перевезення належного позивачу вантажу за маршрутом: Золотнішине УЗ - Чорноморська Одеської залізниці, відстань перевезення - 514 км. Оформлення вантажу відбулося 03.12.2018, який згідно штемпелів станцій прибув на станцію призначення 12.12.2018.
За твердженням позивача, вантаж за вказаною залізничною накладною доставлено із порушенням встановленого статтею 41 Статуту залізниць України терміну доставки вантажу на 5 діб, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 104 955,90 грн.
У відповідності до положень статті 133 Статуту, пункту 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, на залізничній накладній здійснено переуступний напис, за яким право пред'явлення претензій та позову передано позивачу.
Відтак, позивач звертався до відповідача з претензією від 25.02.2019 №4641/55 про стягнення 104 955,90 грн. штрафу, однак коштів від відповідача не отримав.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частинами 1, 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить стаття 909 ЦК України.
Відповідно до статті 6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення. (стаття 22 Статуту).
Статтею 41 Статуту визначено, що Залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача - до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом від 21.11.2000 №644 Міністерства транспорту України (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктами 1.1, 2.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача - до закінчення встановленого терміну доставки.
За приписами пункту 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відповідно до графи 51, 52 залізничної накладної вантаж відповідачем доставлено позивачу після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчить календарний штемпель видачі вантажу.
Одночасно, суд відхиляє твердження відповідача про те, що порушення строків доставки вантажу сталось не з вини залізниці, оскільки, у залізничній накладній відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 104 955,90 грн. (349 853*30%=5511,60 грн.), судом визнано його арифметичним вірним.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
Таким чином, суд, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50%
Отже, обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума штрафу в розмірі 104 955,90 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу, Суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено строки доставки вантажу, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю на суму в розмірі 104 955,90 грн.
Судовий збір, у розмірі 1 921,00 грн, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ідентифікаційний код 00191282, місцезнаходження: 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16) суму штрафу в розмірі 104 955,90 грн. (сто чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 90 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцят одна гривня 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов