ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2019Справа № 910/5712/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/5712/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна";
ДоАкціонерне товариство "Українська залізниця";
Простягнення 12 590,32 грн.
без повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 10 768,86 грн. пені та 1 821,46 грн. 3 % річних за порушення строків розрахунку згідно з договором поставки від 29.05.2018 № ПВРЗ(ВМТП-18.387)ю.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної оплати поставленої продукції. Так, у позовній заяві вказується, що позивач у липні та вересні 2018 року поставляв відповідачеві промислові товари, які останній зобов'язався оплатити в установлені договором строки, проте допустив прострочення в частині виконання грошових зобов'язань.
На підтвердження заявленого позову суду було подано договір, видаткові та податкові накладні, виписки з банківського рахунку, розрахунок ціни позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 було відкрито провадження у справі № 910/5712/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
23.05.2019 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявленими до стягнення є 9 144,19 грн. пені та 1 584,64 грн. 3 % річних. Зменшення позовних вимог зумовлене уточненням кількості днів у визначених позивачем періодах прострочення.
Оскільки така заява подано з дотримання вимог процесуального законодавства, її було прийнято до розгляду судом.
20.06.2019 від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням сторін за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.05.2019.
Поштові відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у справі сторони отримали своєчасно. В установлений судом строк відповідач вимоги суду за ухвалою від 10.05.2019 не виконав, відзив на позовну заяву або ж будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень тощо до суду не подав. Від позивача також не надходило до суду жодних документів.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Вивчивши матеріали позовної заяви, повно і всебічно з'ясувавши обставин, дослідивши докази, суд
29.05.2018 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Українська залізниця" як покупець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" як постачальник уклали договір поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.387)ю, за яким постачальник зобов'язався поставити і передати в обумовлені строки у власність покупцю продукцію відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Згідно з п. 1.3 договору кількість і асортимент товару передбачається у специфікації № 1, яка додається до договору (додаток № 1).
Вантажоодержувачем та платником товару є філія "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (п. 1.7 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у специфікації № 1 (додаток № 1), з якої вбачається, що загальна вартість погодженого асортименту товару складає 4 027 320,00 грн (з урахуванням ПДВ).
Форма розрахунків погоджена сторонами як безготівкова (п. 4.1 договору).
У п. 4.2 договору сторони погодили, що покупець оплачує постачальнику кожну партію прийнятого товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до п. 5.1.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ Україна, вул. Заводська, 5, смт. Панютине, м. Лозова, Харківська обл., (відповідно до Інкотермс 2010). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця не пізніше 5 календарних днів з дня направлення повідомлення, передбаченого п. 5.1.2 договору. На постачальника покладаються обов'язки щодо завантаження та всі ризики і втрати такого завантаження.
За умовами п. 5.1.2 договору необхідною умовою поставки товару є тільки письмове повідомлення покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання з рахуванням толерансу -/- 10 % від заявленої кількості товару.
Права та обов'язки сторін закріплені у розділі 6 Договору. Так, відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1); приймати поставлені товари згідно видаткової накладної на відвантажений товар (п. 6.1.2).
Пунктом 6.3 договору установлені обов'язки постачальника, а саме: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1); забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору (п. 6.3.2); надати покупцю на узгодження податкову накладну в електронному вигляді до її реєстрації в ЄРПН засобами програми "M.E.Doc", після узгодження податкову накладну зареєструвати у встановлений законом термін в ЄРПН та надати її покупцю в електронному вигляді через програму "M.E.Doc".
У свою чергу, відповідно до п. 6.4.1 договору постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Відповідальність покупця за неналежне виконання умов договору встановлена п. 7.3, де визначено, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
Щодо вирішення спорів за цим договором сторони погодили таке. Усі спори та розбіжності, які виникають між сторонами за цим Договором або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. Досудовий порядок врегулювання спорів є обов'язковий (п. 9.1 договору). Пунктом 9.2 договору передбачено, що усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються відповідно до законодавства України в Господарському суді за місцем знаходження відповідача.
Строк дії договору було встановлено у п. 10.11, де передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків до повного виконання.
На виконання умов укладеного договору постачальник здійснив поставку узгодженого товару покупцю, зокрема, за видатковою накладною № 703 від 22.06.2018 на суму 256 772,16 грн., № 702 від 22.06.2018 на суму 129 606,48 грн., № 699 від 15.06.2018 на суму 533 558,88 грн., № 698 від15.06.2018 на суму 326 823,12 грн., № 765 від 27.07.2018 на суму 543 078,00 грн., № 579 від 26.07.2018 на суму 543 566,16 грн., № 749 від 26.07.2018 на суму 547 715,52 грн.
Однак, як зазначає позивач, в порушення умов укладеного договору відповідачем здійснено розрахунок поза межами 10 банківських днів з дати поставки товару, як то передбачено п. 4.2 договору, а саме: за видатковою накладною № 703 розрахунок здійснено 11.07.2018, накладною № 702 - 11.07.2018, накладною № 699 - 11.07.2018, накладною № 698 - 11.07.2018, накладною № 765 - 15.08.2018, накладною № 759 - 15.05.2018, накладною № 749 - 23.08.2018.
У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови Договору та несвоєчасно розрахувався за отриманий товар за вказаними видатковими накладними, позивачем нараховано пеню у розмірі 9 144,19 грн. та 3% річних у розмірі 584,64 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських, згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та у відповідності до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.387)ю від 29.05.2018, позивачем було здійснено поставку товару партіями, зокрема, за видатковою накладною № 703 від 22.06.2018 було поставлено товар на суму 256 772,16 грн., за накладною № 702 від 22.06.2019 на суму 129 606,48 грн., за накладною № 699 від 15.06.2018 на суму 533 558,88 грн., за накладною від 698 від 15.06.2018 на суму 326 832,12 грн., за накладною № 765 від 27.07.2018 на суму 543 078,00 грн., за накладною № 759 від 26.07.2018 на суму 543 566,16 грн., за накладною № 749 від 26.07.2018 на суму 547 715,52 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 691 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що покупець оплачує постачальнику кожну партію прийнятого товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
Тобто, між сторонами було погоджено оплату товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної і саме дата її реєстрації і є початком відліку для початку відліку десятиденного на здійснення відповідачем оплати за отриманий Товар.
Такого висновку суд дійшов з принципу презумпції чинності правочину, визначеного ст. 204 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до укладеного Договору сторони визначили обов'язок оплати покупцем Товару не пізніше 10 банківських днів, проте, водночас, погодили додаткову умову для настання обов'язку здійснення оплати - не раніше реєстрації податкової накладної.
Судом встановлено, що податкові накладна на партіями товару, щодо строків поставки яких виник спір були в установленому порядку зареєстровані, що підтверджується приєднаними до позовної заяви квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, матеріалами справи підтверджується, що податкова накладна щодо поставки товарів за видатковою накладною № 703 від 22.06.2018 на суму 256 772,16 грн. була зареєстрована 05.07.2018, оплата надійшла 11.07.2019, за накладною № 702 від 22.06.2019 на суму 129 606,48 грн податкова накладна зареєстрована 05.07.2018, оплата надійшла 11.07.2018,, за накладною № 699 від 15.06.2018 на суму 533 558,88 грн. податкова накладна зареєстрована 30.06.2018, оплата надійшла 11.07.2018, за накладною від 698 від 15.06.2018 на суму 326 832,12 грн. податкова накладна зареєстрована 30.06.2018. оплата надійшла 11.07.2018, за накладною № 765 від 27.07.2018 на суму 543 078,00 грн. податкова накладна зареєстрована 10.08.2018, оплата надійшла 15.08.2018, за накладною № 759 від 26.07.2018 на суму 543 566,16 грн. податкова накладна зареєстрована 09.08.2018, оплата надійшла 15.08.2019, за накладною № 749 від 26.07.2018 на суму 547 715,52 грн. податкова накладна зареєстрована 09.08.2018, оплата надійшла 23.08.2019.
Таким чином, враховуючи умови укладеного договору, а саме його п. 4.2 та дати здійснення оплат за отриманий товар і копію банківської довідки № 015-01-3/126 від 13.03.2019 щодо перерахунку коштів за укладеним договором, позивачем доведено факт виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з пропуском погодженого сторонами строку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання (ст. 610 Цивільного кодексу України).
При цьому, дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. За приписами статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.
Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченої вартості товару.
Отже, оскільки відповідач допустив порушення строків оплати товару, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.3 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 9 144,19 грн. Позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, що перевірений судом та приймається як належний.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на встановлений судом факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого товару, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних також визнаються судом правомірними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, що перевірений судом та приймається як належний та арифметично вірний.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю.
У зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Визначаючи розрахунок судових витрат, у позовній заяві позивач вказує на суму в розмірі 1 921,00 грн., яка становить сплачений ним в доход Державного бюджету України судовий збір та 6 000,00 грн., яка становить понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 11.02.2019 № 11-02/19-ЮО, укладений позивачем з адвокатським об'єднанням "Право Групп" акт приймання-передачі наданих послуг № 42 від 04.06.2019 на суму 6 000,00 грн., платіжне доручення № НД24688 від 14.06.2019 на суму 6 000,00 грн., ордер, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Як вбачається з поданих доказів, сума за актом приймання-передачі наданих послуг від 04.06.2019 вартість правової допомоги розрахована за 8годин роботи та оцінена у 6 000,00 грн.
Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є єдиною та безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Враховуючи викладене, визначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. є дещо завищеними, належним чином не обґрунтованими та можуть становить надмірний тягар для відповідача з огляду на тривалість прострочення, ціну позову, що в цілому суперечитиме принципу розподілу судових витрат.
Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за належне зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача 3 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки питання розподілу судових витрат за своєю правовою природою не належить до поняття "позовних вимог", судове рішення у цій справі викладається як таке, позовні вимоги за яким задоволені повністю.
Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, 29, ідентифікаційний код 41323412) 9 144 (дев'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 19 коп. пені, 1 584 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 64 коп. 3 % річних, 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору та 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення: 26.07.2019.
Суддя О.В. Мандриченко