Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"23" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/424/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Євро Плюс"
про стягнення 10839,52 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 9682,48 грн. основного боргу, 422,36 грн. 20% річних, 179,80 грн. інфляційних, 554,88 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано умови договору №15777 поставки товару від 02.11.2018.
Позивач в судове засідання уповноваженого представника в судове засідання не направив.
В матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи 23.07.2019 без участі представника за наявними матеріалами справи.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв.
Ухвали господарського суду від 29.05.2019, що направлялася на адресу: АДРЕСА_1 область АДРЕСА_2 , повернулася до суду в відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату надходження позовної заяви до суду місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Євро Плюс" було 13400, Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3 (а.с. 51-55).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.06.2019 місцезнаходженням відповідача є: 14119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 50 (а.с. 45-50).
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що місцезнаходження відповідача змінилося після надходження справи до суду, тому згідно положень ч. 2 ст. 31 ГПК України справа розглядалася Господарським судом Житомирської області з урахуванням попереднього місцезнаходження (13400, Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3).
Проте в послідуючому кореспонденція направлялася відповідачу на дійсне місцезнаходження - 14119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 50.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.
Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотто Євро Плюс" (покупець/відповідач) укладено договір поставки товару №15777 (а.с. 17-18), відповідно до якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та. оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору (п.п. 1.1. договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.п. 2.1. договору).
Згідно п.п. 3.1. договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього договору, оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження покупцем ціни та вартості товару вважається підписана сторонами накладна.
Також п.п. 3.3. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення покупцем строку оплати товару, вказаного в цьому пункті, постачальник вправі зупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений раніше товар.
Відповідно до п.п. 8.5. договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 02.11.2019, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов договору поставки, позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до видаткових накладних (а.с. 19-26):
- №ВШП-001842 від 12.01.2019 на суму 522,66 грн.;
- №ВШП-002800 від 17.01.2019 на суму 3014,72 грн.;
- №ВШП-002806 від 17.01.2019 на суму 1831,62 грн.;
- №ХАЛ-003213 від 22.01.2019 на суму 1320,26 грн.;
- №ВШП-003902 від 22.01.2019 на суму 995,76 грн.;
- №ХАЛ-004114 від 26.01.2019 на суму 383,58 грн.;
- №ХАЛ-004489 від 29.01.2019 року на суму 1104.84 грн.;
- №ВШП-007273 від 07.02.2019 на суму 509,04 грн.,
що загалом становить 9682,48 грн.
Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 9682,48 грн.
З метою захисту порушених прав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 9682,48 грн.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 422,36 грн. 20% річних, 179,80 грн. інфляційних, 554,88 грн. пені.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Також п.п. 5.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.
Перевіривши розрахунки позивача (а.с. 11-16), суд вважає за вірним нарахування пені в сумі 675,47 грн., нарахованої
- за період з 27.01.2019 (визначений позивачем) - по 22.04.2019 на заборгованість 522,34 грн. в сумі 43,75 грн.;
- за період з 12.02.2019 (визначений позивачем) - по 22.04.2019 на заборгованість 4846,34 грн. в сумі 329,82 грн.;
- за період з 06.02.2019 - по 22.04.2019 на заборгованість 2316,02 грн. в сумі 171,32 грн.;
- за період з 10.02.2019 - по 22.04.2019 на заборгованість 383,58 грн. в сумі 26,86 грн.;.
- за період з 13.02.2019 - по 22.04.2019 на заборгованість 1104,84 грн. в сумі 74,10 грн.;
- за період з 22.02.2019 - по 22.04.2019 на заборгованість 509,04 грн. в сумі 29,62 грн.
Враховуючи, що дана сума перевищує суму заявленої до стягнення позивачем пені, суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 237 ГПК України, вважає за можливе задовольнити вимоги щодо стягнення пені в сумі 554,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід відзначити, що договором сторони погодили у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, зобов'язання покупця сплатити на користь постачальника 20% річних.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 11-16) розмір 20% річних складає 422,36 грн.
Суд, перевіривши розрахунки позивача, суд вважає вірними нарахування 20% річних в сумі 375,26 грн., а саме:
- за період з 27.01.2019 (визначений позивачем) - по 22.04.2019 на заборгованість 522,34 грн. в сумі 24,31 грн.;
- за період з 12.02.2019 (визначений позивачем) - по 22.04.2019 на заборгованість 4846,34 грн. в сумі 183,22 грн.;
- за період з 06.02.2019 - по 22.04.2019 на заборгованість 2316,02 грн. в сумі 95,18 грн.;
- за період з 10.02.2019 - по 22.04.2019 на заборгованість 383,58 грн. в сумі 14,92 грн.;.
- за період з 13.02.2019 - по 22.04.2019 на заборгованість 1104,84 грн. в сумі 41,17 грн.;
- за період з 22.02.2019 - по 22.04.2019 на заборгованість 509,04 грн. в сумі 16,46 грн.
В задоволенні вимог щодо стягнення 47,10 грн. 20% річних, суд відмовляє.
Разом з тим, перевіривши розрахунки інфляційних, доданих до позовної заяви, господарський суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9682,48 грн. - основного боргу, 554,88 грн. - пені, 179,80грн. - інфляційних та 375,26 грн. - 20% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Євро Плюс" (14119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Юрія Іллєнка, 50, ід. код 41891832)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, ід. код 36800559) 9682,48 грн. - основного боргу, 554,88 грн. - пені, 179,80грн. - інфляційних та 375,26 грн. - 20% річних, а також 1912,65 грн. сплаченого судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.08.19
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2, 3 - сторонам (рек. з повід.)