ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
25 липня 2019 року Справа № 902/5/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Кужель Є.М.,
представники учасників справи:
позивача- Семенюк Н . Ю., Євдокимов А.М.;
відповідача 1- не з'явився;
відповідача 2- не з'явився;
відповідача 3- не з'явився;
відповідача 4- не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонерно-го товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» на рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2019 року, повний текст якого складено 26.04.2019р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.05.2019р.), у справі №902/5/19 (суддя Тварковський А.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
в особі філії Вінницького обласного управління публічного акціонерного товариства
«Державний ощадний банк України» м.Вінниця
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Барський птахокомбінат»
с.Заможне Барського р-ну Вінницької обл.
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-К»
с.Заможне Барського р-ну Вінницької обл.
3. ОСОБА_5 м.Бар Вінницької обл.
4. ОСОБА_4 м.Бар Вінницької обл.
про стягнення 11 638 363 грн. 38 коп. кредиторської заборгованості,-
У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощад-ний банк України» (надалі в тексті - Банк) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Барський птахоком-бінат» (надалі в тексті - Птахокомбінат), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-К» (надалі в тексті - Компанія), ОСОБА_5 та ОСОБА_4 -ни 11 638 363 грн. 38 коп. кредитної заборгованості.(т.1, арк.справи 2-5, 209-211).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.04.2019р. у справі №902/5/19 позов Банку задоволено частково. Ухвалою від 06.05.2019р. виправлено описку у пункті 12 резолютивної частини рішення, де зазначено суму незадоволених вимог та замінено цифри та літери: « 36 905 грн. 25 коп.» на « 355 176 грн. 61 коп.»(т.2, арк.справи 84-90,92).
Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням вимоги Банку обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є 8 000 000 грн. заборгованос-ті за кредитним договором №408 та 673 713 грн. 44 коп. процентів (строкових та прострочених), а також 1 475 203 грн. 42 коп. заборгованості за кредитним договором №409, 139 526 грн. 22 коп. процентів (строкових та прострочених) та 99 грн. 18 коп. комісії. У стягненні 27 грн. 85 коп. комісії відмовлено. Крім того, з Відповідачів на користь Позивача підлягає стягненню солідарно 428 323 грн. 34 коп. пені (за кредитним договором №408 та відсотками), 170 552 грн. 59 коп. інфляційних втрат і 35 926 грн. 12 коп. -3% річних (за кредитом та відсотками), а також 334 292 грн. 09 коп. пені (за кредитним договором №409, відсоткам та комісії), 99 267 грн. 35 коп. інфляційних втрат і 3 % річних в сумі 28 459 грн. 97 коп.(за кредитом та відсотками).
Решту заявленої пені в розмірі 195 106 грн. 91 коп., 16 258 грн. 92 коп. -3% річних за кредит-ним договором №408 та 39 805 грн 68 коп. пені, 3 138 грн 88 коп. -3% річних за кредитним догово-ром №409 з урахуванням розрахунку та меж заявленого періоду нарахування, суд першої інстанції визнав такими, що не підлягають задоволенню.(т.2, арк.справи 87-88).
Не погоджуючись із рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2019р. з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.05.2019р. у даній справі і ухва-лити нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.(т.2, арк.справи 155-157).
Обґрунтовуючи скаргу, Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не врахував, що у відповідності до вимог ст.ст.526, 1048, ч.2 ст. 10561 ЦК України, сторони в Кредитному договорі визначили, що проценти за користування кре-дитом нараховуються за фактичну суму заборгованості за кредитом та підлягають сплаті до пога-шення кредиту у повному обсязі. Відтак, у межах строку кредитування до 05.12.2020р. Відповідач має обов'язок сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами згідно умов кредит-ного договору. При цьому, на переконання Скаржника, судом не враховано, що сторони в п.7.6. Кредитних договорів визначили розмір і порядок одержання процентів, а саме: проценти нарахову-ються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи і першого дня видачі кредиту та до повного погашення заборгованості.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі №902/5/19 за апеляційною скаргою Банку.(т.2, арк.справи 153-154).
Ухвалою від 16.07.2019р. розгляд справи відкладено на 25.07.2019р.(т.2, арк.справи 188-189). 18.07.2019р. надійшли додаткові пояснення Банку, в яких він підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги та просить суд її задоволити.(т.2, арк.справи 190-200).
В судових засіданнях апеляційної інстанції 16 та 25 липня 2019 року представники Банку під-тримали апеляційну скаргу в повному обсязі та надали свої пояснення.
Відповідачі не забезпечили явку своїх представників у судові засідання, проте, участь пред-ставників не визнавалась обов'язковою, тому така неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарсь-кий суд
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України»-банк та ТзОВ «Барсь-кий птахокомбінат»-позичальник уклали договори кредитної лінії №408 та №409 від 06.12.2017р. з додатками (надалі в тексті - Договір №408 та Договір №409), відповідно до п.2.1 яких банк зобов'я-зується надати на умовах Договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином ви-користовувати та повернути в передбачені Договором строки кредит та сплатити проценти за ко-ристування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах визначених Договором.(т.1, арк.справи 26-42, 43-58).
Пунктами 2.2 Договорів сторонами погоджено термін повернення кредиту визначивши його не пізніше 05.12.2020р. За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим Договором.(п.2.7 Договорів).
Сторони у пунктах 2.9 Договорів визначили послідовність (черговість) виконання зобов'я-зання позичальником за Договором.
Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки неви-конання позичальником та/або майновим поручителем/поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених Договором та/або документами забезпечення та/або іншими до-говорами укладеним позичальником з банком, відкликати кредит та вимагати (в порядку визначе-ному п.3.2 цього Договору) повернення суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів за ко-ристування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованим сумами або сумами, що підляга-ють сплаті за цим Договором).(п.3.2.1 Договорів).
Відповідно до п.5.3.1 Договорів, позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов'язання, також зобов'язання за іншими договорами укладеними з банком.
Сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 Ци -вільного кодексу України до 10 років для всіх грошових зобов'язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісій-них винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.(п.9.1 Договорів).
Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п.10.6. Договорів).
Всі сторінки договорів та додатки підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.
Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договорами №408 та №409 - Банк, Позичальник, ТзОВ «Компанія-К»-поручитель, ОСОБА_5 -поручитель-1, ОСОБА_4 -поручитель-2 уклали 06.12.2017р. договори поруки (надалі в тексті - Договори поруки).(т.1, арк.справи 59-68, 69-78).
Так, за умовами п.2.1 Договору поруки з Компанією поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кре-дитного договору.
За умовами п.2.1 Договору поруки з фізичними особами, поручитель-1 безумовно, безвід-клично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником, пору-чителем-2 за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньо-му відповідно до умов кредитного договору. Поручитель-2 безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником, поручителем-1 за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором.(п.2.2 Договорів поруки).
Обсяг зобов'язань поручителів, згідно п.2.4 Договорів поруки, не є фіксованою сумою і мо-же збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання боржником та/або поручителями зобов'язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов'язання.
Відповідно до п.2.5 Договорів поруки, поручителі також відповідають перед кредитором за повернення боржником грошових коштів (включаючи комісійні винагороди та проценти, нарахова-ні на суму грошових коштів в порядку визначеному кредитним договором та законодавством за користування чужими грошовими коштами).
Поручителі зобов'язані самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання борж-ником зобов'язання перед кредитором. Кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителів спільно, так від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.(п.п 3.2.1, 3.2.3 Договорів поруки).
У п. 8.2 договорів поруки визначено, що поручителі несуть відповідальність за невиконання цього Договору, зокрема, за завдані кредитору таким невиконання збитки, всім своїм майном, у то-му числі тим, що належить поручителям та третім особам на праві спільної власності, на яке від-повідно до законодавства може бути звернення стягнення.
Договори поруки вступають в силу з моменту їх підписання сторонами і скріплення печат-ками (за наявності) та діють протягом 10 років.(п. 10.1.1 Договорів поруки).
Всі сторінки Договорів поруки та додатки підписано банком, позичальником та поручите-лями, скріплено відтисками печаток сторін.
Як стверджується матеріалами справи, на виконання умов Договорів кредиту, Банк надав Птахокомбінату кредитні кошти з лімітом кредитування в сумі 9 500 000 грн, про що свідчать бан-ківські виписки по рахунку позичальника-ТзОВ «Барський птахокомбінат».(т.1, арк.справи 118-144).
Надалі, у зв'язку з простроченням позичальником сплати відсотків та пені за кредитним до-говором №408 та простроченням сплати кредиту, відсотків та пені за кредитним договором №409, банком 25.09.2018р. направлялись на адреси Відповідачів листи з вимогою погашення за боргова-ності за Договорами, які залишені без реагування.(т.1, арк.справи 79, 81).
Крім того, 11.12.2018р. Банк звернувся з вимогами до Відповідачів про термінове погашен-ня заборгованості за Кредитними договорами, зазначивши, що у випадку її несплати, ним будуть вжиті заходи примусового її стягнення.(т.1, арк.справи 80, 82,83, 84).
Відтак, враховуючи своє право порушеним, Банк звернувся до суду (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви від 18.01.2019р.) із вимогою до Птахокомбінату та пору-чителів про стягнення заборгованості, пені, процентів, комісії, інфляційних втрат та 3% річних.
Як вже зазначалось, господарський суд Вінницької області рішенням від 18.01.2019р. частко-во задоволив позов, присудивши до стягнення з Відповідачів 9 308 515 грн 50 коп. основного бор-гу, процентів, пені за прострочення платежів по кредиту та процентам, інфляційних втрат, 3% річ-них за Договором №408 та 2 076 848 грн 22 коп. основного боргу, процентів, комісії, пені, інф-ляційних втрат та 3% річних за Договором №409. При цьому, суд відмовив у стягненні 355 176 грн 61 коп. кредитної заборгованості по відсоткам, комісії, пені, 3% річних.(т.2, арк.справи 81-90, 92).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступ-не:
Предметом спору є стягнення основного боргу та додаткових нарахувань за кредитними до-говорами.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з того, що з моменту укладення Догово-ру кредитування, 06.12.2017р. між Банком та Птахокомбінатом виникли кредитні відносини, ос-кільки взаємовідносини сторін відповідають дефініції статті 1054 ЦК України, коли за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язу-ється повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими оз-наками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (су-му позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлю-ються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.(ч.1 ст.1048 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК Укра-їни). Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконан-ня, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення 06.12.2017р. Договорів поруки, Від-повідачі 2,3,4 поручилися перед Банком за виконання зобов'язання позичальником, оскільки в си-лу ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'я-зання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель, згідно зі ст.554 ЦК України, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо догово-ром поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель від-повідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, про-центів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що в прохальній частині апе-ляційної скарги Банк просить скасувати рішення у справі №905/5/19 повністю та ухвалити нове, яким задовільнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Разом з тим, єдиним доводом апеляційної скарги є відмова суду у нарахуванні процентів за користування кредитними коштами після 18.01.2019р., яку Скаржник вважає помилковою. При цьому, в додаткових поясненнях Банк розширено обґрунтовує лише зазначений довод, наголошу-ючи, що проценти за користування чужими коштами та 3% річних мають різну правову природу. Як в апеляційній скарзі, так і в додаткових поясненнях Банк не обгрунтовує жодною нормою права іншої частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга по суті зводиться до оскарження відмови у на-рахуванні та стягненні процентів за користування кредитними коштами на підставі Договорів №408 та №409 після настання строку дострокового повернення кредиту. Жодних аргументів на ос-карження рішення суду першої інстанції в інших частинах апелянт не зазначив ні в тексті апеля-ційної скарги, ні в додаткових поясненнях.
У відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд не переглядає і залишає без змін рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2019р. в частині задоволення 9 308 515 грн 50 коп. основного боргу, процентів, пені за прострочення платежів за кредитом та процентами, інфля-ційних втрат, 3% річних за Договором №408 та 2 076 848 грн 22 коп. основного боргу, процентів, комісії, пені, інфляційних втрат, 3% річних за Договором №408, а також в частині відмови у стяг-ненні 27 грн 85 коп. комісії по кредиту, пені в сумі 195 106 грн 91 коп., 16 258 грн 92 коп. -3% річ-них за Договором кредиту №408 та 39 805 грн 68 коп. пені, 3 138 грн 88 коп. -3% річних за Догово-ром кредиту №409, оскільки Банк погодився з рішенням в цій частині, а висновки суду першої інс-танції не суперечать вимогам норм матеріального та процесуального права.
Відтак, з урахуванням оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови у стяг-ненні процентів за користування чужими коштами, колегія суддів перевіряє законність та обґрун-тованість рішення по суті позовних вимог в межах доводів апеляційної щодо 93 260 грн. 28 коп. процентів за Договором №408 та 7 578 грн 09 коп. за Договором №409, які нараховані Банком після 18.01.2019р.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів звер-тає увагу, що за змістом ст.526, ч.1 ст.530, ст.610 та ч.1 ст.612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «По-зика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не вип-ливає із суті кредитного договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.(ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведе-ним належним чином (ст.599 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або за-коном, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Позичальник, в силу приписів ч.1 ст.1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодав-цеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк і в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичаль-ником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника по-вернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як зазначалось вище, вимоги про дострокове виконання зобов'язань за Кредитними догово-рами Банк надіслано 11.12.2018р., а позичальнику вручено в цей же день.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що кредитором у порядку реалізації права, перед-баченого частиною другою статті 1050 ЦК України, було змінено строк виконання боржником ос-новного зобов'язання - повернення кредиту в повному обсязі, після спливу строку, визначеного пун-ктами 3.2.2 Договору №408 та Договору №409 (25 банківських днів) і встановлених позичальнику для виконання вимоги банку про повернення кредиту, тобто з 19.01.2019р.
Колегія суддів вважає, що такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основ-ного зобов'язання щодо строку дії договорів, періодичності платежів, порядку сплати процентів, а також неустойки за користування кредитом.
У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, перед-бачена ч.1 ст.1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повер-нення кредиту.
Відповідні правові позиції в аналогічних спорах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. №444/9519/12, від 04.07.2018р. №310/11534/13-ц, від 31.10.2018р. №202/4494/16-ц.
Суд першої інстанції вірно встановив, що кінцевий строк повернення кредиту за кредитним договором 18.01.2019р.
При цьому, колегія судів зауважує, що після спливу визначеного договором строку кредиту-вання чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України - право кре-дитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняєть-ся. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Більш того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018р. №202/4494/16-ц також зауважено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за корис-тування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначено-го цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Із зазначених мотивів, колегія суддів вважає, що Позивач вправі був нараховувати проценти за користування кредитними коштами на умовах Договору №408 та Договору №409 до 18.01.2019р. включно.
Крім того, суд першої інстанції дослідив та правомірно визначив, що Позивачем у поданій заяві про збільшення позовних вимог від 14.02.2019р. йдеться про стягнення заборгованості за кредитними Договорами станом на 10.02.2019р.(включно), однак надалі, у поданій суду заяві від 18.04.2019р. Банком вказано про приєднання до справи нового розрахунку заборгованості станом на 18.01.2019р., суму якої з урахуванням заяви про збільшення заявлено до стягнення.
При цьому, судом першої інстанції правомірно прийнято заяву до розгляду як таку, що не суперечить приписам ст.42 ГПК України та фактично конкретизує межі періодів заявленої заборго-ваності, обмежуючи їх 18.01.2019р.
З мотивів, викладених вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстан-ції про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову в частині нарахування ко-місії, заборгованості по відсотках, пені та 3% річних після 18.01.2019р.
Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань Відпові-дача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про безпідставність заявленого позову в оскаржуваній частині, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпо-середньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк Украї-ни» в особі філії Вінницького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» на рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2019р. (з урахуванням ухвали про вип-равлення описки від 06.05.2019р.) у справі №902/5/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
3. Матеріали справи №902/5/19 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.