пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 липня 2019 р. Справа № 903/314/19
Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Приватного підприємства “Білоцерківська агропромислова група”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг”
про стягнення 58797,31 грн.
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: Міщук І. В., договір від 02.01.2019 року, свідоцтво № 472 від 13.12.2010 року.
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
позивач - Приватне підприємство “Білоцерківська агропромислова група” звернулося з позовом, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.05.2019 року, про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг” 58797,31 грн., з них 48437,24 грн. заборгованості, 7539,11 грн. - пені, 628,27 грн. - 3% річних, 2192,69 грн. інфляційних втрат, судові витрати просить покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовну вимогу посилається на договір поставки від 04.01.2016 року № 040116-06/1П; згідно даного договору позивач - Постачальник поставляв, а відповідач - Покупець зобов'язався оплачувати його вартість протягом 45 календарних днів з дати поставки; у зв'язку з порушенням строків оплати на підставі п. 8.2.1 договору нараховано пеню в сумі 7539,11 грн., згідно ст. 625 ЦК України інфляційні в сумі 2192,69 грн. та 3 % річних в сумі 628,27 грн.
При правовому обґрунтуванні позову посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2019 року.
Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 22.05.2019 року судове засідання по справі № 903/314/19, призначене на 22.05.2019 року не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці.
Ухвалою суду від 06.06.2019 року продовжено строк підготовчого провадження до 27.07.2019 року та повідомлено сторін про проведення підготовчого засідання 25.06.2019 року.
25.06.2019 року відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання № б/н від 25.06.2019 року в якому вказує, що вимоги позивача визнає повністю в частині стягнення заборгованості в сумі 48437,24 грн.; щодо вимог про стягнення пені, інфляційних та 3 % річних, то дані просить зменшити з врахуванням положень ст. 233 ГК України та просить відстрочити виконання рішення суду у зв'язку із скрутним матеріальним становищем товариства.
Ухвалою суду від 25.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2019 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, згідно клопотання № 302 від 16.05.2019 року просив розгляд справи проводити без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі повідомлені про розгляд справи належним чином, суд розглядає справу за наявними в ній доказами із-за відсутності представника позивача.
З матеріалів справи вбачається наступне.
04.01.2016 року між ПП “Білоцерківська агропромислова група” (Постачальник) та ТзОВ «Пакко Холдинг» (Покупець) було укладено договір поставки № 040116-06/1П, з протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого (п.1.1) Постачальник зобов'язався передати товар у власність Покупця у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язався приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору (а.с.7-13).
Відповідно до п. 3.1 договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення.
Згідно п. 5.4 оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару.
Пункт 5.5 договору викладено в наступній редакції: «Сторони погодили, що заборгованість Покупця за поставлений Постачальником товар, яка зберігається за Покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов'язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі ------ (--------) грн. у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії даного договору після підписання сторонами акту звірки».
Відповідно до п. 9.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.
Згідно видаткових накладних по договору поставки від 04.01.2016 року № 040116-06/1П за період з 30.09.2018 року по 07.10.2018 року відповідачем отримано товарів на загальну суму 65611,68 грн. (а.с.16-18).
Однак відповідач свої зобов'язання, в частині оплати товару, виконав частково у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 48437,24 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач 08.02.2019 року направив на адресу відповідача вимогу № 92 про погашення заборгованості по договору № 040116-06/1П від 04.01.2016 року, яку відповідач отримав 19.02.2019 року, однак дана залишена відповідачем без відповіді.
Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача 58797,31 грн., з них 48437,24 грн. заборгованості, 7539,11 грн. - пені, 628,27 грн. - 3% річних, 2192,69 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого товару.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення заборгованості в сумі 48437,24 грн. інфляційних та відсотків річних, відповідно в сумі 680,30 грн. та 131,00 грн., в частині стягнення пені вважає вимогу безпідставною, а тому відмовляє в стягненні пені в сумі 7539,11 грн.
Даний висновок судом зроблено з врахуванням наступного.
За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Матеріалами справи підтверджена заявлена до стягнення заборгованість в сумі 48437,24 грн., а тому вимога про її стягнення підставна та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Відповідно до п.8.2.1 договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.
Тобто, сторони передбачили відповідальність у вигляді пені, саме за порушення термінів розрахунків, передбачених в п.5.4. договору, водночас пунктом 5.4 передбачено оплату за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт встановлений в п.5.5 даного договору, в свою чергу п.5.5. договору не визначає жодного ліміту. Враховуючи відсутність між сторонами домовленостей щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків оплати визначених договором на підставі якого було здійснено розрахунок, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 7539,11 грн.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних в сумі 2192,64 грн. та 3 % річних в сумі 628,27 грн., то суд вважає, що позивачем неправильно визначено строк прострочення оплати, оскільки вимогу відповідач отримав 19.02.2019 року, то прострочення оплати слід рахувати з 27.02.2019 року. Суд здійснивши перерахунок сум інфляційних та відсотків річних, дійшов висновку, що стягненню підлягають 680,30 грн. та 131,00 грн. відповідно.
Клопотання представника відповідача про зменшення нарахованих сум інфляційних та 3 % річних, а також відстрочку виконання рішення, суд залишає без задоволення, як необґрунтовані.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з врахуванням зазначеного з відповідача підлягають стягненню витрати по судовому збору в сумі 1609,02 грн.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Савури,21а, код ЄДРПОУ 34928470) в користь Приватного підприємства “Білоцерківська агропромислова група” (38340, Полтавська область, Великобагачанський район, с.Білоцерківка, вул.Лесі Українки,28, код ЄДРПОУ 139613616061) 49248,54 грн., з них 48437,24 грн. заборгованість, 680,30 грн. інфляційних, 131,00 грн. - 3 % річних, а також 1609,02 грн. витрат по судовому збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
01.08.2019 року.
Суддя С. В. Костюк