01.08.2019 Справа № 904/438/19
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Подобєда І.М., Широбокової Л.П.,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 у справі №904/438/19 (суддя Бєлік В.Г., повне рішення складено 01.07.2019)
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самара", смт.Слобожанське, Дніпропетровська область
про стягнення неустойки, інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 6 305грн.79 коп. за договором купівлі - продажу природного газу № 1606/15-ТЕ-4 від 31.12.2014
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 у справі №904/438/19 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-ПАТ"НАК"Нафтогаз України") задоволено частково, з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі-ОСББ)"Самара" на користь позивача стягнуто 1965грн.02коп. пені, 205грн.45 коп. трьох процентів річних, 2170грн.30 коп. інфляційних втрат, в решті в позові відмовлено;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №1606/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого газу, обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, наявності підстав для часткового задоволення клопотання відповідача від 14.06.2019 і зменшення, у зв"язку з цим, розміру нарахованої до стягнення пені на 50 процентів, а також з того, що три процента річних та інфляційні втрати не є неустойкою і відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України не підлягають зменшенню;
- не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ"НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати в частині зменшення пені та прийняти в цій частині рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі;
- у поданій скарзі йдеться про те, що судом всупереч приписам ст.233 Господарського кодексу України не було враховано особливості майнового стану позивача, ступінь виконання зобов"язань та період прострочення, про те, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан на кінець 2016 року його дебіторська заборгованість становить 49209 млн. грн. та має тенденцію до зростання, розмір довгострокових позик складає 23100 млн. грн., короткострокових - 47744 млн. грн., про те, що наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності компанії, у тому числі, для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років, про те, що компанія забезпечує галузі економіки і населення природним газом, тобто, як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, про те, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу, про необґрунтованість посилань відповідача як на підставу для зменшення розміру пені відсутність у нього прибутку та тяжкий фінансовий стан, оскільки вказані підстави не є обставинами непереборної сили, про те, що згідно з ч.3 ст.219 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір відповідальності якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії другої сторони зобов'язання, при цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення неправомірних дій з боку позивача, а також про те, що, у даному випадку, відсутні підстави для зменшення відповідальності відповідача шляхом зменшення пені;
- у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відносини, про які йдеться у даному випадку і на які посилається позивач виникли за період 2015 року на підставі договору №1606/15-ТЕ-4 від 31.12.2014, а тому згідно з ст.267 Цивільного кодексу України сплив строк позовної давності і це, на думку відповідача, є підставою для відмови в позові;
- 29.07.2019 на адресу апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить звільнити його від сплати позову в сумі 6305грн.79коп.;
- в клопотання йдеться про те, що за весь період взаємовідносин між ПАТ"НАК"Нафтогаз України" та ОСББ"Самара" останньому не надавалися рахунки на сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, а також на те, що об"єднання стоїть на обліку в податковій інспекції як неприбуткова організація, тому, враховуючи неплатоспроможність організації та сплив строку позовної давності просить звільнити від сплати позову в сумі 6305грн.79коп..
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014 ПАТ"НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та ОСББ"Самара" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1606/15-ТЕ-4, на підставі п.п.1.1 якого продавець зобов'язався поставити покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК"Нафтогаз України", а покупець - прийняти та оплатити цей газ на умовах договору.
Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі.
П.6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 процентної поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В п.7.2 договору зазначено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору він зобов"язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п"ять років.
В п.11 сторонами узгоджено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач, протягом січня-квітня, жовтня- грудня 2015 року передав відповідачу газ на загальну суму 38762грн.19коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу з підписами уповноважених осіб та відбитками печаток підприємств обох сторін (а.с.29-35).
Оплата вартості переданого природного газу здійснена відповідачем з порушенням строків, встановлених п.6.1 договору.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою переданого за спірним договором природного газу позивачем нарахована пеня в сумі 3930грн.04коп. за загальний період з 17.02.2015 по 28.06.2016, три проценти річних в сумі 205грн.45коп. за вказаний період та інфляційні втрати в сумі 2170грн.30коп. за загальний період березень 2015 року - червень 2016 року.
Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст.610 Кодексу унормовано, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо досліджуваної справи,то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов'язань за договором №1606/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 в частині своєчасної оплати вартості переданого йому позивачем природного газу та ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростували таке порушення господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 205грн.45коп. трьох процентів річних та 2170грн.30коп. інфляційних втрат.
Крім того, місцевим господарським судом було встановлено, що розрахунок пені, наданий позивачем відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає до стягнення пеня в сумі 3930грн.04коп.
Разом з тим, з урахуванням клопотання відповідача, в якому останній з посиланням на знаходження його на обліку в податковій інспекції як неприбуткової організації просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, місцевий господарський суд задовольнив вказане клопотання частково та зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 процентів.
Такий висновок місцевого господарського суду апеляційний суд також вважає вірним з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду і за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
У даному випадку, згідно з ч.ч.2, 6 ст.4 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Враховуючи те, що інших джерел надходження грошових коштів ніж оплата комунальних послуг мешканцями відповідач не має, в допущенні прострочення оплати переданого об"єднанню за спірним договором газу відсутня його безпосередня вина.
До того ж, станом на день звернення позивача з даним позовом відповідачем в повному обсязі здійснена оплата отриманого згідно за договором №1606/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 природного газу і заборгованість останнього за вказаним договором відсутня.
З урахуванням викладеного господарський суд обґрунтовано встановив наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню на 50 процентів.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені правомірно задоволені господарським судом в сумі 1965грн.02коп..
Таким чином, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано особливості майнового стану позивача, ступінь виконання та період прострочення колегією суддів не приймаються до уваги.
Відповідно до ст.ст.74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обставини з погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності або завдання збитків, про наявність яких стверджує позивач, останнім не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не надані.
Крім того, пеня не є основним доходом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність.
Твердження скаржника про необґрунтованість посилань відповідача як на підставу для зменшення розміру пені відсутність у нього прибутку та тяжкий фінансовий стан, оскільки такі доводи не мають ознак обставин непереборної сили, не можуть свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення її розміру з огляду на те, що при задоволенні клопотання про таке зменшення судом були оцінені усі обставини справи в сукупності.
Слід зазначити, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволено місцевим господарським судом в повному обсязі і таке стягнення в певній мірі компенсує знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.
З огляду на викладене доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Клопотання відповідача в частині застосування строку позовної давності та про відмову в позові задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Ст.627 Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У даному випадку, в п.9.3 договору №1606/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 сторонами передбачено, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду про захист своїх прав за цим договором складає п"ять років, вказаний договір скріплений підписами уповноважених осіб та відбитками печаток підприємств обох сторін. Докази визнання цього договору недійсним в матеріалах справи відсутні .
Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 у справі №904/438/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови з підстав, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- повна постанова складена 01.08.2019
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Подобєд
Суддя Л.П.Широбокова