вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" липня 2019 р. Справа№ 910/1885/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання: Романова Ю.М.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 25.07.2019
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель"
на рішенняГосподарського суду міста Києва від 23.05.2019
у справі № 910/1885/19 (Суддя Мандриченко О.В.)
за позовомПриватного акціонерного товариства "Завод Південкабель"
доМіністерства економічного розвитку і торгівлі України;
Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель"
провизнання патентів недійсними.
за участю представників сторін:
від позивача:Краюшкін В.В.
від відповідача-1:Ресенчук В.М.
від відповідача-2:Дідик С.О.
До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" з позовом про визнання недійсними патентів України № 109921 на корисну модель "Кабель волоконно-оптичний" від 12.09.2016 і патент № 109922 на корисну модель "Кабель волоконно-оптичний" від 12.09.2016, що належать Публічному акціонерному товариству "Одеський кабельний завод "Одескабель".
Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" подав до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заявку щодо реєстрації корисної моделі "Кабель волоконно-оптичний" та отримав два патенти № 109921 та № 109922, які не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" щодо критерію новизни. На думку позивача, наявність таких патентів порушує його права як провідного виробника кабельної продукції в Україні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/1885/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерного товариства "Завод Південкабель" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 повністю та прийняти нове рішення про задоволення вимог ПАТ "Завод Південкабель" в повному обсязі й стягнути на його користь усі понесені ним судові витрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 справу № 910/1885/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Отрюх Б.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 відкрито апеляційне провадження.
У зв'язку з відпусткою судді Остапенка О.М. здійснено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно із витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.07.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд суду у складі: головуючий суддя Грек Б.М., судді: Ткаченко Б.О., Отрюх Б.В.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме суд мав би призначити експертизу або запропонувати надати висновок експерта, а не робити само тужний помилковий висновок, що патенти не порушують права чи законні інтереси позивача.
23.07.2019 від Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" надійшов відзив, в якому зазначено, що позивач не навів доводів які порушують добросовісну конкуренцію на ринку кабельних виробів. Також зазначено про відсутність порушеного права.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" з позовом про визнання недійсними патентів України № 109921 на корисну модель "Кабель волоконно-оптичний" від 12.09.2016 і патент № 109922 на корисну модель "Кабель волоконно-оптичний" від 12.09.2016, що належать Публічному акціонерному товариству "Одеський кабельний завод "Одескабель".
Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" подав до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заявку щодо реєстрації корисної моделі "Кабель волоконно-оптичний" та отримав два патенти № 109921 та № 109922, які не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" щодо критерію новизни. На думку позивача, наявність таких патентів порушує його права як провідного виробника кабельної продукції в Україні.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції з яким погоджується апеляційний господарський суд, виходив з наступного.
Як встановлено судом, за Приватним акціонерним товариством "Завод Південкабель" зареєстрований патент України № 96612 від 10.02.15 р. (заявка № u201409673 від 04.09.2014) на корисну модель "Волоконно-оптичний кабель".
За Публічним акціонерним товариством "Одеський кабельний завод "Одескабель" зареєстровані патент України № 109921 від 12.09.2016 (заявка № u 201605137) на корисну модель "Кабель волоконно-оптичний" та патент України № 109922 від 12.09.2016 (заявка № u 201605138) на корисну модель "Кабель волоконно-оптичний".
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
З урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України,частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивач у своїй позовній заяві та під час розгляду справи по суті жодним чином не обґрунтував як саме спірні патенти відповідача-2 порушують його права, зокрема, які надаються позивачу за його патентом. Позивачем, також документально не підтверджено, що він є власником знаку, а отже, відсутнє порушене право позивача, наявність якого є підставою для звернення з позовом до суду з метою його захисту.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання патентів України на винахід №109921 та № 109922 недійсними, недоведені, необґрунтовані, та такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак правомірно не задоволені.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стосовно ненадання судами попередніх інстанцій оцінки наявному в матеріалах справи висновку науково-правової експертизи проведений Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власност», суд апеляційної інстанції зазначає, що даний висновок не є результатом проведення судової експертизи, а тому не є обов'язковим при здійснені оцінки доказів у справі.
За таких підстав, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" задоволенню не підлягають, оскільки оскаржувані патенти Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" № 109921 та № 109922 на корисну модель "Кабель волоконно-оптичний" жодним чином не порушують прав чи законних інтересів позивача.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Проніна та інші проти України" від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимоги подавати детальну відповідь на кожний аргумент.
У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення незначних правил при розгляді та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/1885/19 направити до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді Б.О. Ткаченко
Б.В. Отрюх
повний текст виготовлено 26.07.2019