05.07.2019 Єдиний унікальний номер 205/5252/19
Провадження №2з/205/123/19
05 липня 2019 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Шавули В.С.
за участю секретаря Далакян Л.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, ?
18 червня 2019 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Кіровського відділення Дніпропетровського регіонального управління АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондарь І.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В порядку забезпечення позову 03 липня 2019 року заявники подали до суду заяву, в якій просять забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненому 19.11.2016 року приватним нотаріусом ДМО Бондар І.М. та зареєстрованому в реєстрі за №10044 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 216 712,21 грн., в рамках ВП №58585854 від 12.03.2019 року.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи із наступних підстав.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, а саме: позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно роз'яснень, що надані в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З'ясувавши обставини по справі, дослідивши подані в обґрунтування заявленого клопотання докази, суд, вирішуючи питання щодо застосування таких видів забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, проте наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду по суті спору, ґрунтується виключно на припущеннях заявника, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд дослідивши матеріали заяви вважає вимоги заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, керуючись ст.ст. 149-150, 153 суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя: В.С. Шавула