30 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 902/575/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Глущенко В.В.,
відповідача - Архангельська Ю.С. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Вінницької області
у складі судді Банаська О.О.
від 17.12.2018 та
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Маціщук А.В., Гудак А.В., Петухов М.Г.
від 02.04.2019
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
про визнання договору укладеним,
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про визнання укладеним договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 № 1807000376 (далі - договір) у редакції позивача, викладеній у позовній заяві, що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2497.
Позов обґрунтовано тим, що позивач надіслав на адресу відповідача проект договору у двох примірниках, один з яких підписаний позивачем. Договір складений відповідно до типової форми договору транспортування природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497. Відповідач запропонований позивачем проект договору підписав з протоколом розбіжностей, запропонувавши змінити пункт 9.3. Позивач не погодився з умовами договору, запропонованими відповідачем, оскільки, на його думку, вони змінюють істотні умови та зміст типового договору, що суперечить положенням пункту 3 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», посилання на яку містить запропонована позивачем редакція пункту 9.3 договору, визнана такою, що втратила чинність відповідно до Переліку постанов Кабінету Міністрів України, які втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951. Оскільки пункт 9.3 типового договору містить посилання на порядок, встановлений нечинним нормативно-правовим актом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача та визнання укладеним договору на умовах, запропонованих останнім.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого господарського суду та за результатами перегляду справи в апеляційному порядку відхилив доводи позивача про неправомірність повної відмови в позові, оскільки суд не був позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги шляхом визнання договору укладеним без положень, які передбачали застосування постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20. За висновками апеляційного суду, між сторонами фактично існує спір щодо однієї умови договору, а саме: умов пункту 9.3, щодо решти умов договору спір між сторонами відсутній.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
За твердженнями скаржника, внаслідок порушення норм процесуального права, передбачених статтями 7, 73, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій неповно встановлено фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували того, що укладення договору про транспортування природного газу, в редакції типового договору транспортування природного газу, для учасників ринку природного газу є обов'язковим у силу закону, а тому відмова судів у задоволенні позову про укладення такого договору є неправомірною.
Водночас, відмовивши у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій фактично визнали договір укладеним на умовах, запропонованих відповідачем у протоколі розбіжностей, однак така редакція договору змінює істотні умови та зміст типового договору, що суперечить положенням пункту 3 частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність передачі справи № 902/575/18 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
Так, постановами Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 924/853/18, від 25.06.2019 у справі № 922/2528/18, від 25.06.2019 у справі № 909/774/18, від 02.07.2019 у справі № 904/4073/18, від 02.07.2019 у справі № 918/591/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у позові про визнання укладеним договору про транспортування природного газу у редакції позивача.
Встановлені у справах №№ 924/853/18, 922/2528/18, 909/774/18, 904/4073/18, 918/591/18 обставини та підстави позовних вимог є подібними з обставинами, встановленими у справі № 902/575/18, яка розглядається.
У справах №№ 924/853/18, 922/2528/18, 909/774/18, 904/4073/18, 918/591/18 Верховний Суд за тотожних встановлених обставин справи погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки пункт 9.3 договору, запропонований позивачем, містить посилання на порядок, встановлений нечинним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, а між сторонами фактично існує спір щодо однієї умови договору, а саме: умов пункту 9.3, щодо решти умов договору спір між сторонами відсутній.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висловленого в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 924/853/18, від 25.06.2019 у справі № 922/2528/18, від 25.06.2019 у справі № 909/774/18, від 02.07.2019 у справі № 904/4073/18, від 02.07.2019 у справі № 918/591/18 правового висновку з наступних підстав.
Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для укладення договору про транспортування природного газу в редакції позивача.
Частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України унормовано, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Згідно із статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору; день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Виходячи з вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, а також приписів чинного законодавства України, укладення договору про транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, є обов'язковим для учасників ринку природного газу, в тому числі й для відповідача.
Відтак до спірних правовідносин слід застосовувати положення частини 3 статті 179 Господарського кодексу України та, за наявності переддоговірного спору щодо укладення договору, розглянути його з дослідженням усіх спірних умов договору.
З урахуванням вимог статей 628, 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України зміст договору, зокрема, становлять умови (пункти), які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, при цьому договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких віднесено у тому числі умови, що визначені законом як істотні або які є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Спірний пункт 9.3 договору врегульовує порядок і строки розрахунків між сторонами за транспортування природного газу в частині оплати вартості щодобових небалансів за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам.
Послуги балансування системи є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування, у зв'язку з чим умови пункту 9.3 Типового договору транспортування природного газу про порядок і строки розрахунків між сторонами в частині оплати вартості щодобових небалансів є необхідними для договорів даного виду та є істотними умовами таких договорів.
З урахуванням недосягнення сторонами згоди щодо однієї з істотних умов договору відмова судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог в повному обсязі має наслідком неукладеність спірного договору - всупереч вимогам чинного законодавства про обов'язковість укладення такого договору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що встановивши обставини невідповідності умов пункту 9.3 Типового договору транспортування природного газу, а відтак і запропонованої позивачем редакції цього пункту вимогам чинного законодавства України, суди попередніх інстанцій повинні надати належної правової оцінки редакції пункту 9.3 договору, запропонованій відповідачем у протоколі розбіжностей, та розглянути питання щодо часткового задоволення позову шляхом визнання договору укладеним з викладенням спірного пункту договору в такій редакції, або, у разі невідповідності цього пункту й у редакції відповідача, - шляхом конкретизації умов відповідного пункту договору з виключенням з нього посилання на нечинний нормативно-правовий акт на підставі частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України.
З урахуванням наведеного на підставі частини 2 статті 302 ГПК справа підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Справу № 902/575/18 з касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г.О. Вронська
В.І. Студенець