Справа № 703/1469/19
2/703/1278/19
31 липня 2019 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кирилюк Н.А.
з участю секретаря Римського Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла в порядку спрощеного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16 березня 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» уклало з нею договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. В подальшому ліміт кредитування було збільшено.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява на отримання кредиту разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку, Умовами та правилами надання банківських складають між нею та банком кредитний договір.
Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 19 березня 2019 року має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7324 грн. 62 коп., за простроченим тілом кредиту у розмірі 2747 грн. 33 коп., у зв'язку з чим їй було нараховано 3934 грн. 76 коп. пені за прострочене зобов'язання, 725 грн. 40 коп. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина), 736 грн. 61 коп. штрафу (процентна складова).
АТ КБ «Приватбанк», як правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк», звернулось до суду з позовом про стягнення з неї цих коштів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання також не з'явилась з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
За таких обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим розглянути справу, в порядку, передбаченому гл. 11 ЦПК України, у відсутність відповідача, яка згідно ст. 128 ЦПК України повідомлена про день та час розгляду справи належним чином і в позові відмовити з наступних підстав.
Згідно з п. 1.7 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов'язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.
На підтвердження того, що між банком і ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту, позивачем приєднано до матеріалів справи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (яка разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять договір про надання банківських послуг) від 16 березня 2012 року.
У відповідності із наведеною анкетою-заявою ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку, виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Кредитка «Універсальна» та вказала бажаний кредитний ліміт у розмірі 500 грн.
Проте, у ній відсутні відомості про номер карткового рахунку, який було відкрито відповідачу та на який було перераховано кредитні кошти, дати вручення кредитної картки ОСОБА_1 та повідомлення їй пін-коду.
Згідно з п. 2.1.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг банк видає клієнту картку на підстави належним чином заповненої та підписаної заяви. Видача картки і відкриття рахунку здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість видачі карки клієнту.
Враховуючи наведене, наявність підписаної відповідачем заяви про бажання отримати кредитну картку без відповідних доказів щодо відкриття рахунку і видачі відповідної картки, не може свідчити про укладення кредитного договору, оскільки банк залишив за собою право на відмову у видачі картки.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 364/737/17 не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, і розрахунок заборгованості.
Суд також зазначає, що вказана анкета-заява не містить розміру відсотків, а також порядок нарахування штрафних санкцій у разі невиконання умов договору.
Витяг з тарифів банку є універсальним і містить відомості щодо умов кредитування за чотирма видами кредитних карт «Універсальна». З наданих позивачем доказів суд не зміг встановити яку з чотирьох видів кредитних карт отримала відповідач. Крім того, цей витяг не містить підпису відповідача.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності з ч. 1 ст. 79, ч.1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Позивачем також не надано будь-яких інших доказів, які, крім того, мають бути скріплені підписом позичальника, на підтвердження того, що відповідач отримав кредитну картку «Універсальна».
При цьому суд враховує, що згідно із ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи» платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для лініювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Тобто, з урахуванням вищевикладеного, вбачається, що використання платіжної картки можливе лише за наявності відкритого рахунку.
Позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу як кредитні кошти, а також встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кошти.
Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).
У частинах першій та третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживача» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності з ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов'язком суду.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, умов, на яких він укладався, в тому числі і щодо розміру відсотків та штрафних санкцій за користування кредитними коштами, а також строку дії договору та особи позичальника.
Наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.
Суд зазначає, що стягнення відсотків і штрафних санкцій є похідним від основного зобов'язання.
Однак, позовна заява не містить відомостей щодо наявності заборгованості за тілом кредиту.
Оскільки судом не встановлення факту укладання кредитного договору, суми кредитної заборгованості, розміру відсотків, під які видавався кредит, та строку дії кредитного договору, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є не доведеними, відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Позивач по суті за одне і теж порушення строків платежів просить стягнути з відповідача одночасно і штраф, і пеню.
Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушує закріплені у статті 61 Конституції України положення щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,-
вирішив:
Відмовити акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) в позові до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу в повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Н. А. Кирилюк