Справа № 214/2589/19
2/214/1775/19
Іменем України
29 липня 2019 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді Гриня Н.Г.,
секретаря судового засідання Печарник З.І.,
за відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 04.04.2019 року, в якій просив суд: визнати нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 57,80 кв.м, житлова 38,40 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину трикімнатної квартири загальною площею 57,80 кв.м, житлова 38,40 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.12.2005 року між сторонами було зареєстровано шлюб, актовий запис №905. Від шлюбу є малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період шлюбу сторонами була придбана трикімнатна квартира загальною площею 57,80 кв.м, житлова 38,40 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки майно було придбано в період шлюбу, воно належить їм як подружжю. На теперішній час відповідач відмовляється добровільно розподілити спільне майно, тому він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 10.05.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 з призначення до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, представник позивача ОСОБА_4 , надала заяву в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 правом на участь в судовому засіданні не скористалась, згідно заяви просила справу розглянути за її відсутності, проти поділ спільного майна не заперечувала, визнавши пред'явлені ОСОБА_1 позовні вимоги.
Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Суд, дослідивши матеріали справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за таких підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 23 грудня 2005 року сторони зареєстрували шлюб у Саксаганському відділі реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №905 (а.с. 10). Від шлюбу мають дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та сторонами визнано, в період перебування сторін в шлюбу було придбано нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 16.09.2009 року, запис №238 в книзі 7додП-310 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу серії ВМК №278740 від 29.08.2009 року.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки квартира придбана в період перебування в шлюбі зі ОСОБА_2 , тому є спільною сумісною власністю подружжя із рівністю їх часток, а тому відповідно просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного майна. Перевіряючи обґрунтованість таких вимог позивача із наданням оцінки доводам в контексті дослідження обсягу наявних доказів в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Відповідно до Конституції України, засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України.
Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями СК України та ЦК України.
Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 Сімейного кодексу України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст.ст.60-63,68 СК України, за приписами яких будь-яке майно (крім речей індивідуального користування та речей, які виключені з цивільного обороту), набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
Відповідно до п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі Постанова) суд, вирішуючи спори між подружжям про майно, повинен встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи, та те, що перебуває у третіх осіб.
Згідно зі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень викладених в абз. 1 п. 22, абз. 1 п. 23, абз. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60,69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.2, ч.3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до ч.1,3 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
При цьому, порядок розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки, що є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя, а в разі неподільності - присудження одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними, або реалізації через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки, що регламентовано ст.71 СК України.
Крім того, відповідно до ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження по справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У раз визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Таким чином, враховуючи доведеність обставин придбання спірної квартири в період перебування сторін в офіційно зареєстрованому шлюбі, будь-якої домовленості між співвласниками нерухомого майна щодо його поділу з відступленням від рівності часток судом не встановлено, заяву відповідача про визнання позову, тому суд приходить до висновку, що частки кожного є рівними та становлять по 1/2 за кожним.
Підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири, яка визначена за ним судом та належить йому на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.09.2009 року, суд не вбачає, оскільки таке його право ніким не оспорюється. Суд зауважує, що визначення часток у праві спільної сумісної власності на майно визначає режим спільної часткової власності майна та є підставою для внесення відповідних змін за заявами співвласників до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, встановленому законом. З огляду на це, позовні вимоги в частині визнання права власності за ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Суд звертає увагу, на те, що оскільки відповідачем не було подано відповідного зустрічного позову про визнання права власності за відповідачем на її частку в квартирі, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не вирішує дане питання, однак остання не позбавлена можливості звернутись до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав.
За даних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору в розмірі 1550,00 грн. (а.с.1).
Право власності на спірне нерухоме майно підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з метою офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Керуючись ст. 57, 60 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 228-229, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 57,80 кв.м, житловою 38,40 кв.м.
Визначити, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/2 частині за кожним.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Право власності на нерухоме майно на підставі рішення суду підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом.
Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред'явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» в частині стягнення судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять ) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.07.2019 року.
Суддя Н.Г. Гринь