Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 203/3169/16-ц
провадження № 61-20281св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представники позивача: Шемет ДмитроОлексійович, Сокуренко Наталія Вікторівна ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року у складі судді Католікяна М. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Демченко Е. Л., Пищиди М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що відповідно до умов кредитного договору, який було укладено 25 квітня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , позичальник отримала кредит у розмірі 2 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Порушуючи умови зазначеного договору, ОСОБА_2 зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 30 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 22 099 грн 76 коп., яка складається з: 2 592 грн 45 коп. - заборгованості за кредитом, 15 128 грн 75 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 2 850 грн - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 028 грн 56 коп. - штраф (процентна складова).
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з
ОСОБА_2 на користь банку вказану кредитну заборгованість та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 квітня 2013 року не містить істотних умов, а саме: порядку та строків отримання кредитних коштів, порядку та строків їх повернення, відповідальності сторін, процентної ставки за кредитом.
Такі висновки ґрунтуються на правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого
2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на видачу ОСОБА_2 платіжної картки та її реквізити, а також відомостей про реквізити платіжної картки та/або карткового рахунку, про приведений банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює встановлення істотних умов кредитного договору стосовно процентної ставки, комісій, відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які впливають на сукупну вартість кредиту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалось на те, що ОСОБА_2 , отримавши у межах кредитного ліміту 2 592 грн 45 коп., щомісячні платежі сплачувати припинила, останнє погашення заборгованості здійснила 12 жовтня 2013 року. На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору банком надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 квітня 2013 року з підписом ОСОБА_2 , довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року, розрахунок заборгованості, а на стадії апеляційного розгляду - фотокартка відповідачки з платіжною карткою, який остання не спростувала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська зазначену цивільну справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 203/3169/16-ц) за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (справа № 754/13763/15-ц) за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року заяву акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») задоволено, прийнято відмову АТ КБ «ПриватБанк» від касаційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року. Касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - закрито.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 342/180/17.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 18 лютого 2011 року у розмірі 5 071 грн 87 коп. - процентів за користування кредитними коштами та 16 059 грн - пені за порушення умов кредитного договору скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2017 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 25 квітня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 2 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначене підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 квітня 2013 року, довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умовами та Правилами надання банківських послуг.
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за указаним кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 30 квітня 2016 року становить 22 099 грн 76 коп.,яка складається із: 2 592 грн 45 коп. - заборгованості за кредитом, 15 128 грн 75 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 2 850 грн - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 028 грн 56 коп. - штраф (процентна складова).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційного інстанцій в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитом з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» не відповідають.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог, однак суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_2 не було спростовано наявність заборгованості за указаним кредитним договором.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25 квітня 2013 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення у частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 592 грн 45 коп. підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 2 592 грн 45 коп. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дві гривні сорок п'ять копійок).
В іншій частині заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта