Провадження № 4-с/679/1/2019
Справа № 679/925/17
25 липня 2019 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Базарника Б.І.,
за участю секретаря судового засідання Ясенчук С.Ю.,
скаржника ОСОБА_1 ,
стягувача ОСОБА_2 ,
старшого державного виконавця Патерухи І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця, скасування постанов, -
До суду звернулася ОСОБА_1 зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, скасування постанов, в якій просить скасувати постанову від 28.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження, постанову від 15.11.2018 року про накладення штрафу в розмірі 1700 гривень, постанову від 14.12.2018 року про накладення штрафу в розмірі 3400 гривень, відсторонити від ведення виконавчого провадження старшого державного виконавця Патеруху І.В. та зменшити розмір заборгованості.
В обґрунтування скарги вказала, що дії державного виконавця вважає незаконним, упередженими та такими, що порушують її права на добровільне виконання судового рішення. Зазначає, що про виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення від 19.03.2018 року їй не було відомо, оскільки будь-яких документів від державної виконавчої служби вона не отримувала. Крім того стверджує, що в період з 26.04.2018 року по 22.07.2018 року перебувала за кордоном, а потім перебувала на збереженні у зв'язку із вагітністю. Стверджує, що в порушення вимог ст.ст.25,28 Закону України «Про виконавче провадження» вона не була належним чином повідомлена про початок примусового виконання судового рішення.
Враховуючим викладене, вважає, що постанови старшого державного виконавця Патерухи І.В. від 28.08.2018 року, від 15.11.2018 року та від 14.12.2018 року винесені з грубим порушення матеріального та процесуального права та з порушенням її прав на добровільне виконання судового рішення.
В судовому засідання ОСОБА_1 просила задовольнити скаргу із підстав викладених у ній.
Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги. Пояснив, що постанови старшого державного виконавця вважає законними, а тому просив відмовити в задоволенні в повному обсязі.
Старший державний виконавець Патеруха І.В. в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги. Зазначала, що постанови винесені згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Стверджує, що ОСОБА_1 не виконувала судове рішення, тому нею відповідно до вимог ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанови про накладення на боржника штрафів. Також зазначає, що на даний час судове рішення боржником ОСОБА_1 не виконано.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Нетішинському міському відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває виконавчий лист, виданий Нетішинським міським судом Хмельницької області, відповідно до якого зобов'язано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) повернути на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП - НОМЕР_2 ), аліменти, що стягувались на її користь на утримання сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), відповідно до рішень Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05.02.2016 року та від 27.10.2011 року, починаючи з 27.07.2017 року включно.
Постановою старшого державного виконавця Патерухи І.В. від 28.08.2018 року відкрито виконавче провадження №57081792.
Згідно з постановою про накладення штрафу від 15.11.2018 року на ОСОБА_1 накладено штраф за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення в розмірі 1700 гривень.
Відповідно до постанови про накладення штрафу від 14.12.2018 року на ОСОБА_1 накладено штраф за невиконання вимог державного виконавця та несплати штрафу згідно постанови від 15.11.2018 року в розмірі 3400 гривень.
Крім того, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_1 ознайомилася із матеріалами виконавчого провадження 26.12.2018 року.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо його надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документів.
Скаржниця стверджує, що вона взагалі не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження №57081792, тому вона не була повідомлена належним чином про початок примусового виконання рішень.
Водночас, із копій матеріалів виконавчого провадження наданих державним виконавцем вбачається, що для ОСОБА_1 надсилалася постанова про відкриття виконавчого провадження, проте підтвердження про вручення даної постанови відсутнє.
Відповідно до ч.1 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено у встановленому законом порядку про примусове виконання судового рішення, а тому постанови про накладення штрафів були винесені передчасно та без встановлення обставин, які об'єктивно перешкоджають виконати судове рішення.
Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що така винесена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки дійсно стягувач ОСОБА_2 звернувся із заявою про примусове виконання судового рішення із оригіналом виконавчого листа як це передбачено ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Що стосується вимог ОСОБА_1 про відсторонення від ведення виконавчого провадження старшого державного виконавця Патерухи І.В., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У відповідності до ст.7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.
Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
В свою чергу, п.6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р. (далі - Інструкція), визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 5 розділу V Інструкції передбачено, що виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби у разі: хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці; звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця; включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) державного виконавця відповідно до Закону; утворення виконавчої групи між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.
Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи. Про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.
Отже, з аналізу зазначених норм законодавства слідує, що передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого здійснюється за письмовим дорученням начальника відділу за наявності умов визначених п.5 розділу V Інструкції, при чому враховуючи приписи Закону та Інструкції щодо обов'язків державного виконавця, прийняття виконавчого документу до виконання, винесення постанов при здійсненні виконавчих дій, складення відповідних актів та інших документі, направлення останніх сторонам виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, державний виконавець має здійснювати дії щодо виконання виконавчого документа в межах наданих йому повноважень та лише у виконавчому провадженні прийнятому ним до свого провадження та переданого йому відповідно до вимог законодавства.
Відтак, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що вимога скаржниці про відсторонення державного виконавця не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зменшення розміру заборгованості, суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб і порядок його виконання.
Отже, в межах розгляду даної скарги вимога про зменшення розміру заборгованості судом не може бути розглянута по суті, оскільки дана скарга подана в порядку ст.ст.447-453 ЦПК України.
При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 може звернутися із окремою заявою про розстрочку виконання рішення в порядку передбаченому ст.435 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність скасувати постанови старшого державного виконавця Патерухи І.В. від 15.11.2018 року та від 14.12.2018 року про накладення штрафу у рамках виконавчого провадження № 57081792, а в решті вимог відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.447 - 453 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця, скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Патерухи І.В. про накладення штрафу від 15.11.2018 року у виконавчому провадженні №57081792.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Патерухи І.В. про накладення штрафу від 14.12.2018 року у виконавчому провадженні №57081792.
В іншій частині скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 29.07.2019 року.
Суддя Б.І. Базарник