Справа № 640/22594/18
н/п 2-а/640/89/19
30 липня 2019 року
Київський районний суд м. Харкова:
головуючий - суддя Золотарьова Л.І.
за участю:
секретаря Бломберус С.А.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу №640/22594/18 за позовом ОСОБА_1 до інспектора ПП УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Трубчанінової Тетяни Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови, -
30.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить: поновити строк звернення до суду для оскарження вказаної постанови; визнати дії інспектора щодо накладення адміністративного стягнення неправомірними, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, серії ВР №330506 від 07.11.2018 відносного нього про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу 5000 грн.
Як на підставу позову посилається на те, що 07.11.2018 винесено оскаржувану постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Він однак з цим правопорушенням він не погодився, заперечував одразу проти вчинення ним правопорушення, жодних доказів вчинення правопорушення відповідачем не було надано. Він не здійснював проїзд на заборонений сигнал світлофору. Зазначені обставини підтверджуються письмовими поясненнями, що були надані ним 07.11.2018 р. Він проїхав перехрестя по Тракторобудівників та вул. Немишлянській на зелений сигнал світлофора. В умовах руху в потоці машин та враховуючи швидкість його руху, наявність позаду нього машин та неможливість зупинитись в визначеному ПДР місці застосувавши екстрене гальмування, позивач прийняв рішення закінчити свій маневр та проїхати перехрестя, уникнувши можливої аварійної ситуації при застосуванні ним екстреного гальмування та об'єктивної відсутності здійснити останнє, що враховуючи на приписи п. 8.11. ПДР не є порушенням правил дорожнього руху. Однак співробітниками поліції з незрозумілих причин не було взято до уваги вказані обставини. Також він повідомляв співробітників поліції про своє бажання скористатися послугами захисника і розглянути справу в його присутності, однак зазначена обставина була проігнорована співробітниками поліції, тим самим було порушено право на захист.
Ухвалою суду від 06.12.2018 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 12.02.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, також поновлено позивачу строк на оскарження вказаної постанови як пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав відповідні пояснення.
Відповідач не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, письмового відзиву не надав.
Представник УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції не з'явився, надав письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 07.11.2018 позивач здійснив проїзд перехресті на жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 ПДР України. Позивачу були роз'яснені всі права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 КУ, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. На світлофорі перед під'їздом автомобіля під керуванням позивача було ввімкнено зелений миготливий сигнал світлофора, що дозволяє рух, проте позивач не пригальмувавши, продовжив рух на жовтий заборонений сигнал світлофору, чим порушив вимоги 8.7.3 «ґ» ПДР України.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 330506 від 07.11.2018 року, винесеної інспектором ПП УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Трубчаніновою Т.О., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
В оскаржуваній постанові вказується, що 07.11.2019 року о 15 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем «GREAT WALL Haval H3» д/н НОМЕР_1 та проїхав перехрестя по Тракторобудівників та вул. Немишлянська на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР України.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частина 2 статті 122 КУпАП. Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судовим розглядом встановлено, що в оскаржуваній постанові, в порушення ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, оскільки в графі «до постанови додається» зазначено лише: пояснення водія на окремому аркуші.
Отже, відомості щодо здійснення відео-фотофіксації при складенні оскаржуваної постанови - відсутні і в постанові не зазначені.
Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 07.11.2018 р. складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, оскільки, у разі відсутності в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, то відеозапис та фотофіксація не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а постанова у справі про адміністративне правопорушення не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 р. (справа № 337/3389/16-а), від 31.01.2019 р. (справа 464/2309/17).
Більш того, відеозапис відповідачем надано не було.
До пояснень на позов представник УПП в Харківській області долучив фотознімок, зроблений з відеозапису з відеореєстора, на фотознімку зображено, що автомобіль знаходиться майже на середині перехрестя і на світлофорі включений жовтий сигнал світлофору.
Відповідно до п. 8.7.3 ПДР сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно з п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Пунктом 8.11 ПДР передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Позивач заперечуючи факт вчинення ним вищезазначеного правопорушення зазначив, що перехрестя він почав перетинати на зелений сигнал світлофора, але коли він знаходився на самому перехресті, засвітився жовтий сигнал світлофора, тому він продовжив рух по перехрестю, що не суперечить положенням пункту 8.11 ПДР, а в умовах руху в потоці машин та враховуючи швидкість його руху, наявність позаду нього машин та неможливість зупинитись в визначеному ПДР місці застосувавши екстрене гальмування, позивач прийняв рішення закінчити свій маневр та проїхати перехрестя, уникнувши можливої аварійної ситуації при застосуванні ним екстреного гальмування та об'єктивної відсутності здійснити
Наданий представником УПП в Харківській області фотознімок фіксує лише момент знаходження автомобіля позивача майже на середині перехрестя і на світлофорі включений жовтий сигнал світлофору, натомість не надано жодних доказів на спростування того, що позивач зміг би зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування.
Отже, вбачається, що автомобіль позивача розпочав рух на перехресті на зелене миготливе світло та, з урахуванням дорожньої обстановки, позивач не зміг би зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування, тому позивач продовжив рух далі на жовте світло світлофору, забезпечуючи при цьому безпеку дорожнього руху, що відповідає вимогам п. 8.11 ПДР України.
При цьому, представником УПП не оспорюється той факт, що позивач в'їжджав на перехрестя на зелений сигнал світлофора. Натомість представник зазначає, що оскільки горів миготливий зелений сигнал, то позивач повинен був це врахувати та зупинитися раніше, оскільки повинен був розуміти, що незабаром буде ввімкнено сигнал, що забороняє рух.
З приводу цього суд зазначає, що зелений сигнал світлофору, в тому числі, миготливий, дозволяє рух водієві, тому позивач міг продовжувати рух, а п. 8.11 ПДР України дозволяє водієві продовжувати рух далі на жовте світло світлофору, забезпечуючи при цьому безпеку дорожнього руху, у разі якщо водій не може зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування.
Таким чином, матеріалами справи не спростовано, що з урахуванням дорожньої обстановки, позивач не зміг би зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування, а тому позивач і продовжив рух далі на жовте світло світлофору, забезпечуючи при цьому безпеку дорожнього руху.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2019 р. (справа 751/4088/17).
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем не доведено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Отже, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП є незаконною з вищевказаних підстав та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вимоги щодо визнання дій відповідача про накладення адміністративного стягнення неправомірними задоволенню не підлягають, оскільки ефективним способом захисту є заявлені позивачем вимоги щодо визнання оскаржуваної постанови протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що відповідає положенням ч. 3. ст. 286 КАС України, і додаткові вимоги щодо визнання дій незаконними щодо складання оскаржуваної постанови не підлягають задоволенню в даному випадку, оскільки охоплюються вимогами щодо скасування постанови та закриття провадження у справі.
З приводу доводів позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці вчинення правопорушення та не складення протоколу суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи відносно позивача.
Рішення КСУ 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.
У зв'язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Відповідно до ч.1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС).
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Між позивачем та Адвокатським бюро «Борбонюк» було укладено договір про надання правової допомоги від 06.03.2017 №32/00.
Згідно з додатковою угодою №1 від 27.11.2018 року до вказаного договору, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №76 від 28.11.2018, квитанції №14 від 30.11.2018 року, позивачем було сплачено вказаному Адвокатському бюро гонорар у сумі 5000 грн. за надання правової допомоги у справі про оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності від 07.11.2018 (серії ВР №330506), а саме за: консультації 20.11.2018 щодо оскарження в суді постанови інспектора від 07.11.2018 - 30 хв. - 500 грн. (вартість 1 години - 1000 грн.), вивчення судової практики з порушеного клієнтом питання щодо оскарження вказаної постанови - 1 год. - 1000 грн.; складення цього адміністративного позову з клопотаннями до нього - 4 години - 3000 грн.; складення та направлення адвокатського запиту до УПП в Харківській області щодо витребування доказів для оскарження вказаної постанови інспектора - 30 хв. - 500 грн., а всього 5000 грн.
Враховуючи положення ст. 134 КАС України, суд вважає необхідним вимоги позивача про відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Зокрема, витрати на правничу допомогу у виді вивчення судової практики з порушеного клієнтом питання щодо оскарження вказаної постанови, на що було витрачено 1 год., що складає 1000 грн., - не підлягають стягненню, оскільки не надано жодних доказів, що така практика вивчалась, не зазначено яку саме практику застосовував адвокат, при цьому, враховуючи вартість 1 год. послуг адвоката - 1000 грн., то враховуючи таку категорію справ, то така робота адвоката має вже включати в себе відповідний аналіз судової практики.
На складення адвокатом адміністративного позову з долученими клопотаннями до позову було витрачено 4 годин, однак вказаний витрачений час є завищеним, не є співмірним зі складенням позову такої категорії справ, а тому, виходячи з обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд зменшує витрачений час на складення позову до 1 години, що складає 1000 грн. При цьому, від клопотань долучених до позову позивач в судовому засіданні відмовився.
Таким чином, на підставі викладеного, витрати на правничу допомогу складатимуть 2000 грн., а саме витрати на консультацію щодо оскарження в суді вказаної постанови інспектора - 0,5 год. - 500 грн., складення цього адміністративного позову - 1 год. - 1000 грн., складення та направлення адвокатських запитів до УПП в Харківській області у зв'язку з оскарженням вказаної постанови інспектора (позивачем долучено до позову дві відповіді УПП в Х/о на адвокатські запити ОСОБА_2 о. ОСОБА_3 ) - 30 хв. - 500 грн.
Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги немайнового характеру задоволені частково, зокрема, відмовлено у визнанні дій відповідача протиправними, а також доводи щодо порушення процедури розгляду справи безпосередньо на місці вчинення правопорушення, а не на місці розташування будівлі в районі вчинення правопорушення - є необґрунтованими, то судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, у сумі 1000 грн. (2000/2), тому ці кошти підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, стороною у справі якого виступала його службова (посадова) особа - інспектор ОСОБА_4 Т ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 122 КУпАП, ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до інспектора ПП УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Трубчанінової Тетяни Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР №330506 від 07.11.2018 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня складення повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач інспектор ПП УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Трубчанінової Тетяни Олександрівни, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління патрульної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.
Повний текст рішення складено 31.07.2019 року.
Головуючий -