Справа № 756/15400/13-ц Головуючий у 1-й інст. - Яценко Н.О.
Апеляційне провадження 22-ц/824/9646/2019 Доповідач - Рубан С.М.
30 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року, постановлену у складі судді Яценко Н.О. у справі за заявоюОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Оболонський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві, про заміну сторони у виконавчому провадженні, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 43480790 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а саме з первісного стягувача ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» на його правонаступника ОСОБА_1 .
Посилається на те, що 03.03.2014 року Оболонським районним судом м. Києва за результатами розгляду справи № 756/15400/13-ц за позовом ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено в повному обсязі. Вказане рішення набрало законної сили та перебуває на виконанні в Оболонському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.
07 вересня 2017 року між ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» та ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» було укладено Договір відступлення прав вимоги, на підставі якого до ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» перейшли права вимоги до ОСОБА_3 .
26 квітня 2018 року між ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 26/04 «Про відступлення права вимоги», за яким ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» передало (відступило) ОСОБА_1 право вимоги до ОСОБА_3 .
Заявник зазначає, що на теперішній час він є стягувачем відносно ОСОБА_3 за Кредитним договором та Договором поруки, відповідно усі зобов'язання за вищевказаними договорами мають виконуватись на його користь.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 а подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні задовольнити, замінити сторону виконавчого провадження № 43480790 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а саме з первісного стягувача ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» на його правонаступника ОСОБА_1 .
Посилається на те, що суд відмовляючи у задоволенні заяви помилково послався на постанову Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 923/151/17, відповідно до якої фізична особа не може бути кредитором в кредитних правовідносинах, оскільки кредитодавцями у кредитних правовідносинах може бути банк або інша фінансова установа. Вказаний висновок суду не відповідає обставинам справи, враховуючи, що укладений ОСОБА_1 та ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» договір про відступлення права вимоги по кредитному договору є договором про відступлення права вимоги, а не договором факторингу. За умовами укладеного договору ОСОБА_1 придбав право вимоги за договором відповідно до якого на момент його укладення вже існувало рішення на підставі якого було відкрито виконавче провадження, тому ОСОБА_1 придбав право вимоги за договірними відносинами у зафіксованій судом сумі. ОСОБА_1 не фінансував (кредитував) іншу сторону за даним договором, а грошова вимога, відступлення новому кредитору не може розглядатися як плата за надану послугу. Крім того, даний договір ні ким не оскаржувався, а навпаки ОСОБА_3 вже частково задовольнив вимоги нового кредитора. Суд зазначив, що заявник не надав завірені належним чином докази та дійшов висновку, що заявник не довів свої вимоги щодо заміни сторони у виконавчому провадженні. Однак у судовому засіданні був присутній представник заявника із оригіналами поданих до суду документів, але у суду на момент розгляду заяви не виникало питань з приводу надання оригіналів поданих до суду доказів. Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором про відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що відповідає положенням статей 512,514 ЦК України та ст.442 ЦПК України.
В судовому засіданні представник скаржника підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Інші учасники процесу відзиву на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 43480790 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а саме з первісного стягувача ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» на його правонаступника ОСОБА_1 .
Посилається на те, що на даний час він є стягувачем відносно ОСОБА_3 за Кредитним договором та Договором поруки, відповідно усі зобов'язання за вищевказаними договорами мають виконуватись на його користь.
Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, враховуючи, що у зв'язку з укладенням Договору № 26/04 про відступлення права вимоги від 26 квітня 2018 року відбулася заміна кредитора ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ», який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_1 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Крім того, на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 є правонаступником ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ», заявник надав суду неналежнимчином засвідчені копії Договору № 128 про відступлення прав вимоги від 07 вересня 2017 року, за яким ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» передало (відступило) ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» право вимоги до ОСОБА_3 та копію Договору № 26/04 про відступлення права вимоги від 26 квітня 2018 року, за яким ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» передало (відступило) ОСОБА_1 право вимоги до ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва 03 березня 2014 року за результатами розгляду справи №756/15400/13-ц за позовом ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено в повному обсязі. Вказане рішення набрало законної сили та перебуває на виконанні в Оболонському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві (а.с.77-80).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
На підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 є правонаступником ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» заявник надав суду копію Договору № 128 про відступлення прав вимоги від 07 вересня 2017 року, за яким ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» передало (відступило) ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» право вимоги до ОСОБА_3 та копію Договору № 26/04 про відступлення права вимоги від 26 квітня 2018 року, за яким ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» передало (відступило) ОСОБА_1 право вимоги до ОСОБА_3 , однак копії зазначених договорів не посвідчені належним чином (а.с.137-140, 145-147).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Впостанові від 16 жовтня 2018 року у справі №923/151/17 Верховний Суд вказує на те, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
У зв'язку з укладенням Договору № 26/04 про відступлення права вимоги від 26 квітня 2018 року відбулася заміна кредитора ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ», який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_1 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №909/968/16.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача, оскільки ОСОБА_1 не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах.
Доводи апеляційної скарги, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки укладений ОСОБА_1 з ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ»договір про відступлення права вимоги по кредитному договору є договором про відступлення права вимоги, а не договором факторингу, колегія суддів не приймає до уваги враховуючи наступне.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 «Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 350 ГК України факторинг визначений як передання чи зобов'язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.
У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.
Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю».
У даній справі судом встановлено, що 13.12.2011 року між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1677-14-КЗЖ-Т, за умовами якого надано позичальнику кредит у розмірі 430 000 грн. з терміном повернення до 12.12.2018 року із щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних.
За умовами договору №128 про відступлення права вимоги від 07 вересня 2017 року ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» зобов'язалося сплатити ПАТ «Комерційний банк «Даніель» грошові кошти у сумі 76 425,00 грн. Натомість, відповідно до п.1 цього договору ПАТ «Комерційний банк «Даніель» відступило ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором №1677-14-КЗЖ-Т від 13.12.2011 року.
За таких обставин ПАТ «Комерційний банк «Даніель» (первісний кредитор) уступив грошову вимогу до ОСОБА_3 (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 76 425,00 грн., які ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» (новий кредитор) зобов'язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.
Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором банк отримав фінансування у розмірі 76 425,00 грн., а ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ», в свою чергу, укладаючи вказаний договір набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги.
За умовами договору №26/04 про відступлення права вимоги від 26 квітня 2018 року ОСОБА_1 зобов'язався сплатити ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» грошові кошти у сумі 200 000 грн. Натомість, відповідно до п.1 цього договору ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» передало ОСОБА_1 право грошової вимоги до боржника ОСОБА_3 за зобов'язаннями, які виникли на підставі кредитного договору №1677-14-КЗЖ-Т від 13.12.2011 року.
Наведене свідчить про те, що укладені між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ», а також між ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ» та ОСОБА_1 договори відступлення права вимоги за своєю юридичною природою (незважаючи на їх назву як договір про відступлення права вимоги) є договорами факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов'язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва договору не змінює його правової природи.
Таким чином, у зв'язку укладенням договору №26/04 про відступлення права вимоги від 26 квітня 2018 року відбулася заміна кредитора ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНС ПРОЕКТ», який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_1 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Виходячи з наведеного, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки останній не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах (такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16).
Доводи апеляційної скарги, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність заявником належними доказами вимог щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не впливають на законність та обґрунтованість постановленої ухвали суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали суду.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 липня 2019 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Іванченко М.М.