справа № 759/13321/16-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Миколаєць І.Ю.
30 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Соколової В.В., Поліщук Н.В.
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Грант Ойл Групп» на дії та постанову заступника начальника відділу Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сергієнка Олексія Миколайовича,
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати незаконними дії заступника начальника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сергієнка О.М. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №53298174 від 29.06.2017 та скасувати вказану постанову.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження діяв на власний розсуд без врахування інтересів та прав стягувача, тим самим порушуючи їх. Звертає увагу на пропуск судом десятиденного строку для розгляду скарги.
У судовому засіданні ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила останню задовольнити.
Представник ТОВ «Грант Ойл Групп» - Дроботенко Ю.О. також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9315/2019
ВДВС ГТУЮ у Київській області повідомлявся належним чином про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив, представника в судове засідання не направив.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутностізаінтересованої особи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_2 та ТОВ «Грант Ойл Групп», перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з правомірності видачі постанови про закриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ на підставі якого було відкрито виконавче провадження був скасований апеляційною інстанцією 25.04.2017, а доводи скаржника вважав неспроможними.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом першої інстанції та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що постановою старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Київській області Сергієнка О.М. від 30.01.2017 було відкрито виконавче провадження № 53298174 за виконавчим листом № 2/759/5394 виданим Святошинським районним судом м. Києва 26.12.2016 щодо забезпечення позову у цивільній справі (т. 2, а. с. 89-90).
Постановою заступника начальника відділу Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Київській області Сергієнка О.М. було встановлено, що ухвала Святошинського районного суду № 2/759/5394 від 26.12.2016 скасована ухвалою Апеляційного суду м. Києва № 759/13321/16-ц від 25.04.2017.
Виходячи із чого, керуючись вимогами п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», була видана постанова про закінчення виконавчого провадження № 53298174 від 29.06.2017 (т. 2, а. с. 94).
ОСОБА_2 зазначив, що підставою закриття виконавчого провадження, з якої виходив державний виконавець, є скасування вищезазначеної ухвали суду. Однак є незрозумілим, яким чином державний виконавець отримав ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.04.2017, оскільки заяв про долучення до матеріалів виконавчого провадження її сторони не робили, отже державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження діяв на власний розсуд.
За наведеного, ОСОБА_2 звернувся із відповідною скаргою до суду.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ст. 40 даного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ виконавче провадження підлягає закінченню та настають відповідні наслідки, шляхом проведення необхідних дій, у зв'язку з такім закінченням.
При розгляді справи в суді першої й апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ухвала Святошинського районного суду № 2/759/5394 від 26.12.2016, на підставі якої відкрито виконавче провадження № 53298174 за виконавчим листом № 2/759/5394 була скасована ухвалою Апеляційного суду м. Києва № 759/13321/16-ц від 25.04.2017.
Враховуючи вищевикладене та те, що виконавчий документ на підставі якого було відкрито виконавче провадження був скасований, колегія суддів вважає, що в діях заступника начальника відділу Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Київській області Сергієнка О.М. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 53298174 не вбачається неправомірних дій.
Таким чином висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги є правильними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що державний виконань діяв на власний розсуд є необґрунтованими, оскільки останній вчиняв дії відповідно до своїх повноважень та з дотриманням вимог законодавства, але можливо з порушенням вимог ведення діловодства.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник заявника та представник заінтересованої особи не змогли пояснити, яким чином вищезгадана постанова державного виконавця порушує права заявника.
За наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення інтересів та прав стягувача не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 31.07.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова