апеляційне провадження №22-ц/824/10298/2019
справа №355/224/19
30 липня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М. Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Баришівського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Коваленка К.В. 13 травня 2019 року,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
В лютому 2019 року AT КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 11812,68 грн. заборгованості за кредитним договором.
Вимоги обґрунтовує тим, що 20 грудня 2010 року між сторонами виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення позичальником Анкети-заяви, відповідно до якої остання погодилась, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.
Згідно із доводами позовної заяви позичальник отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2400 грн., при цьому кредитний ліміт може змінюватися за ініціативою банку. За користування коштами встановлена процентна ставка у розмірі 30% річних.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань станом на 17 січня 2019 року заборгованість становить 11812,68 грн., що складається з:
- 3009,46 грн. відсотків користування кредитом;
- 7764,52 грн. пені;
- 500 грн. штраф (фіксована частина);
- 538,70 грн. штраф (процентна складова).
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням. AT ''ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог.
Посилається на те, що між сторонами укладено договір, позичальник погодився на його умови, зокрема з тим, що підписавши заяву, позичальник погоджується і з іншими умовами, які розміщені на сайті банку та у сукупності становлять весь договір та правом банку змінювати кредитний ліміт. Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач заперечував відсутність заборгованості, при цьому ним підписано довідку про умови кредитування. Вказує, що суд не перевірив розрахунку, дані якого свідчать про користування відповідачем коштами.
Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, на яких умовах укладено договір та чим підтверджується їх прийняття позичальником.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов'язків щодо обраного ними кола відносин.
Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).
Оформлення договірних відносин, у разі виконання спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT "ПРИВАТБАНК" лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та можуть змінюватися, проте клієнт зобов'язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування.
Підставою позову є невиконання кредитних зобов'язань, що пов'язані із видачею кредитних коштів. Позивач має довести факт укладення кредитного договору на тих чи інших умовах.
Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться ( роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільгі.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець ( у цій справі АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 УК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.
Як на підставу виникнення кредитних правовідносин банк послався на Анкету-заяву від 20 грудня 2010 року, у формулярі якої вказується про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.
З Анкети-заяви убачається, що стосовно ОСОБА_1 заповнена необхідна інформація, у розділі "Прошу надати мені перераховані нижче послуги" у графі "бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка "універсальна"/GOLD зазначено "5000 грн.", проте незаповненими є графи в частині виданої кредитної картки: "платіжна картка кредитка "універсальна" чи "картка GOLD". Зазначений розділ містить підпис ОСОБА_1 .
Поряд з цим, при пред'явленні позову банком також надана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка підписана ОСОБА_1 . Згідно із цією довідкою процентна ставка в місяць становить 2,5%, міститься інформація про необхідний розмір щомісячного платежу, комісію, пеню, вартість інших послуг.
Використання даних наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.
Окрім того, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач при заповненні Анкети-заяви був ознайомлений та погодив використання саме цих Тарифів.
Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити конкретні умови, на яких укладено договір, зокрема, встановити, яка процента ставка мала б відповідати правовідносинам сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки ( пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених у цих документах розмірах і порядку нарахування.
З вимог позовної заяви убачається, що банк не просить стягнути заборгованість по тілу кредиту та не визначає окремо такий чинник, який є базою нарахування інших складових.
Ураховуючи, що банком не доведено про тип кредитної картки, у зв'язку із чим неможливо установити розмір процентів, обумовлений сторонами при укладенні договору, при цьому Правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність вимог банку.
Окрім того, за відсутності інформації про строк дії картки є неможливим визначення, чи в межах строку дії договору відбулось нарахування процентів.
З огляду на те, що судом не установлено обставин, які давали б підстави для висновку про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, розмір процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3009,46 грн. відсотків за користування кредитом; 7764,52 грн. пені; 500 грн. штрафу (фіксована частина); 538,70 грн. штрафу (процентна складова).
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/1280/17 (провадження №14-131цс19) з аналогічних правовідносин зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відтак відсутні підстави уважати, що при укладення договору з ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ ( в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які уважав узгодженими банк.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив розрахунку, дані якого, на твердження позивача, свідчать про користування відповідачем коштами, колегією суддів відхиляються, оскільки за установлених судом обставин цей розрахунок, а також дані долученої до апеляційної скарги виписки по рахунку за період з 20 грудня 2010 року по 17 січня 2019 року не мають доказового навантаження.
Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять заперечень відповідача проти заборгованості, відхиляються колегією суддів, оскільки подання заперечень є правом відповідача, їх відсутність не звільняє позивача від обов'язку доведення обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та само по собі не дає підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 липня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова