Справа № 11-cc/824/3365/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
23 липня 2019 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2019 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2019 року було задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про арешт майната накладено арешт на рухоме майно, а саме: автомобіль «Audi A8» WAUZZZ4H3AN003641, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить підозрюваному - ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2019 року, якою було накладено арешт на автомобіль марки «Aуді А8» з державним реєстраційним номером № НОМЕР_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки, в кримінальному провадженні відсутня обґрунтована підозра, не встановлено жодного потерпілого та розмір завданої шкоди, відсутній цивільний позов. Крім того, клопотання слідчого про арешт майна, згідно наданих суду матеріалів, було подано майже через 2 роки після обшуку та вилучення даного майна.
Тому на думку представника були порушенні норми КПК вже спочатку, починаючи з порушення процесуальних строків внесення клопотання, а тому подальші рішення, що були прийняті на підставі первинних дій не можна назвати законними.
Щодо строків на апеляційне оскарження, представник зазначає, що копія ухвали слідчого судді була отримана ним 23.05.2019 року, а тому вважає апеляційну скаргу такою, що подана у встановлений кримінальним процесуальним законодавством строк.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі представника власника майна, а копію оскаржуваної ухвали останнім було отримано 23.05.2019 року. Апеляційну скаргу було подано представником ОСОБА_7 24.05.2019 року, тобто апеляційна скарга подана в межах передбаченого законом строку, у зв'язку з чим, він поновленню не підлягає.
З матеріалів провадження вбачаться, що слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 22017000000000363 від 10.10.2017 року.
У межах даного кримінального провадження, 30.06.2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України.
Відповідно до санкцій ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 209 КК України за скоєння даних кримінальних правопорушень, передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
А тому, як зазначає орган досудового розслідування у поданому клопотанні, з метою забезпечення конфіскації майна є необхідність у накладенні арешту на автомобіль «Audi A8» WAUZZZ4H3AN003641, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 , який на праві власності належить підозрюваному - ОСОБА_6 .
22.04.2019 року слідчий в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , звернулася за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017000000000363 від 10.10.2017 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України, про накладення арешту на майно, а саме: автомобіль «Audi A8» WAUZZZ4H3AN003641, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить підозрюваному на праві власності з забороною розпорядження вказаним майном та проведення будь-яких реєстраційних дій щодо нього.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2019 року клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на рухоме майно, а саме: автомобіль «Audi A8» WAUZZZ4H3AN003641, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить підозрюваному - ОСОБА_6 .
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбачає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення, а у випадку застосування такого запобіжного заходу відносно юридичної особи, то застосування арешту майна з даних підстав вважатиметься законним, якщо відносно вказаної юридичної особи здійснюється кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 зазначив, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було зупинено для виконання запиту міжнародно-правової допомоги, а в подальшому - було відновлено. Проте, жодних доказів на підтвердження відновлення досудового розслідування не надав, не міститься таких і в матеріалах, наданих до суду апеляційної інстанції.
Арешт майна, відповідно до положень ст. 131 КПК України є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 5 ст. 280 КПК України - після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України, а ст. 309 КПК України визначає, які саме ухвали слідчого судді, постановлені під час досудового розслідування, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Тому, слідчий суддя має право вирішувати клопотання про накладення арешту виключно під час досудового розслідування, тобто коли воно не є зупиненим.
Враховуючи, що в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості щодо відновлення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчим суддею було прийняте поза межами його компетенції.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого за недоведеності необхідності арешту майна.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про арешт майната накладено арешт на рухоме майно, а саме: автомобіль «Audi A8» WAUZZZ4H3AN003641, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить підозрюваному - ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту на рухоме майно, а саме: автомобіль «Audi A8» WAUZZZ4H3AN003641, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить підозрюваному - ОСОБА_6 , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
__________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4