Справа № 753/6219/19 Головуючий у 1-й інст. - Заставенко М.О.
Апеляційне провадження 22-ц/824/9696/2019 Доповідач - Рубан С.М.
30 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року, постановлену у складі судді Заставенко М.О. у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича, -
21.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича, стягувач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», в якій просив скасувати постанову приватного виконавця від 27.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження.
Посилається на те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив 12.03.2018 року. 17.03.2014 року Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором. 18.04.2014 року рішення набрало законної сили. 12.12.2014 року виконавчий лист було пред'явлено до виконання. 12.03.2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. 09.03.2016 року стягувачем було пред'явлено вищевказаний виконавчий лист до виконання до Головного Управління державної виконавчої служби у м. Києві. Виконавче провадження не відкривалося, а виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. 1999 року) у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення. 22.02.2019 року стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження. 27.02.2019 року приватним виконавцем Солонько М.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58501848. ОСОБА_1 вважає, що пред'явлення виконавчого листа до виконання до неналежної виконавчої служби не є підставою для переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Зазначає, що оскільки строк пред'явлення виконавчого листа в даному випадку сплив 12.03.2018 року, оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дарницькогорайонного суду м. Києва від 15 травня2019 року скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, задовольнити скаргу боржника у виконавчому провадженні та скасувати постанову приватного виконавця Київського виконавчого округу Солонька М.М. від 27 лютого 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58501848.
Посилається на те, що виконавчий лист було пред'явлено стягувачем до виконання 12 грудня 2014 року. 12 березня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України від 28 травня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. 09 березня 2016 року стягувачем було пред'явлено вищевказаний виконавчий документ до виконання до Головного Управління державної виконавчої служби у місті Києві. Виконавче провадження не відкривалось, а виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України від 28 травня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення. Таким чином, виконавчий лист пред'явлено до виконання з порушенням статей 20,21 Закону України «Про виконавче провадження», таке пред'явлення не може вважатись підставою для переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки виконавче провадження не відкривалося, будь - які заходи примусового виконання рішення державним виконавцем не здійснюються.
Представник стягувача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Посилається на те, що умовою переривання строку законодавством чітко визначено саме пред'явлення виконавчого документа до виконання, а не факт відкриття виконавчого провадження, тому твердження боржника про те, що таке пред'явлення не може вважатися підставою для переривання строку, оскільки виконавцем не здійснювалися будь - які заходи примусового виконання рішення є надуманими та безпідставними. Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист було пред'явлено стягувачем до виконання 27.02.2019 року, тобто в межах передбаченого чинним законодавством трирічного строку, тому у приватного виконавця не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
В судовому засіданні скаржник підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Представник стягувача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Інші учасники процесу відзиву на апеляційну скаргу до суду не подали, в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
21.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича, стягувач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», в якій просив скасувати постанову приватного виконавця від 27.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження.
Посилається на те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив 12.03.2018 року. 09.03.2016 року стягувачем було пред'явлено виконавчий лист до виконання до Головного Управління державної виконавчої служби у м. Києві. Виконавче провадження не відкривалося, а виконавчий лист було повернуто стячувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. 1999 року) у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення. 22.02.2019 року стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження. 27.02.2019 року приватним виконавцем Солонько М.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58501848. Пред'явлення виконавчого листа до виконання до неналежної виконавчої служби не є підставою для переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Оскільки строк пред'явлення виконавчого листа в даному випадку сплив 12.03.2018 року, оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.
Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2019 року прийнята приватним виконавцем правомірно, без порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем не пропущено трирічний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, враховуючи, що пред'явленням виконавчого листа до виконання у березні 2016 року строк був перерваний та перебіг строку пред'явлення виконавчого листа до виконання почався заново з дня отримання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.03.2016 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2014 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 753/16809/13-ц постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором.
30.04.2014 року рішення набрало законної сили.
05.08.2014 року на підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист.
Згідно відміток, які містяться на виконавчому листі, 12.03.2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
09.03.2016 року стягувачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
22.02.2019 року стягувач АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження та 27.02.2019 року приватним виконавцем Солонько М.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58501848.
Встановивши вищевказані обставини, суд дійшов правильного висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2019 року прийнята приватним виконавцем правомірно, без порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем не пропущено трирічний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, враховуючи, що пред'явленням виконавчого листа до виконання у березні 2016 року строк був перерваний та перебіг строку пред'явлення виконавчого листа до виконання почався заново з дня отримання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.03.2016 року.
Доводи апеляційної скарги, що пред'явлення стягувачем 09 березня 2016 року виконавчого листа до Головного Управління державної виконавчої служби у м. Києві, за результатами якого виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, не може вважатися підставою для переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання колегія суддів не приймає до уваги враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону № 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Тобто, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону № 606-XIV.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 461/3584/16-ц.
Згідно п.4 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа в межах строку встановленого Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом року, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно ч. 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
За умовами п.1 ч.4 ст.12 Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
09.03.2016 року стягувачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення та 27.02.2019 року виконавчий лист пред'явлено стягувачем до виконання, тобто в межах трирічного строку передбаченого чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність постанови приватного виконавця від 27.02.2019 року, оскільки у нього не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали суду.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 липня 2019 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Іванченко М.М.