справа № 374/28/16-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Козіна С.М.
30 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Соколової В.В.,
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 07 червня 2019 року за заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 1 257 500 грн. за договором позики, що був укладений між сторонами 12 травня 2015 року.
Також ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони відчуження у будь-який спосіб двокімнатної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_2 .
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 12 лютого 2016 року заяву задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 та заборонено її відчужувати.
У травні 2019 року АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, які було вжито ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 12 лютого 2016 року про накладення арешту.
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 07 червня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10849/2019
В апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12 лютого 2016 року. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що Банк не може задовольнити свої вимоги як іпотекодержателя за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки (спірна квартира), враховуючи наявність оскаржуваної ухвали.
У судовому засіданні представник АТ «Укрсиббанк» підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, та те, що суд здійснив усі можливі заходи для повідомлення сторін про час та місце слухання справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності сторін справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Укрсиббанк», перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Укрсиббанк» не належить до числа осіб, які приймали участь у справі, у якій було вжито судом заходи забезпечення позову, а тому звернувся неналежний заявник.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 вбачається, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що суд може скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки №88802 від 23.06.2008.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Також встановлено, що у зв'язку з невиконанням рішення суду, та не вчинення жодних дій зі сторони боржника щодо його виконання, AT «УКРСИББАНК» звернулося із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №759/13064/15-ц виданого Святошинським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11363342000 від 23.06.2008 у розмірі 55 437,41 дол. США, пені у розмірі 59 414,64 грн. та судового збору по 1 827,00 грн. з кожного.
04.10.2017 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 54837004.
31.10.2018 винесено постанову про опис й арешт майна боржника.
15.04.2019 предмет іпотеки виставлено на реалізацію за стартовою ціною 492 350,00 грн.
15.05.2019 відбулися торги щодо реалізації предмета іпотеки. Згідно протоколу проведення електронних торгів № 405902 предмет іпотеки реалізовано за ціною 492 350,00 грн.
На депозитний рахунок Святошинського РВДВС надійшли кошти в розмірі 467 732,50 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 12 лютого 2016 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 та заборони її відчужувати підлягають скасуванню.
На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув, не з'ясував належним чином обставини справи, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ч. 2 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити.
Ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 07 червня 2019 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 12 лютого 2016 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 та заборони її відчужувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.
Повний текст постанови складено 31.07.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
В.В. Соколова