справа № 761/34564/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Савицький О.А.
30 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Соколової В.В.,
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення,
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Банк Михайлівський» та просила скасувати рішення засідання Правління ПАТ «Банк Михайлівський», затверджене Протоколом №21 16.05.2016 в частині включення ОСОБА_2 до Переліку, пов'язаних із банком осіб станом на 16.05.2016.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивач не відповідає жодним ознакам, які б могли охарактеризувати її як пов'язану із банком особу, не заповнювала відповідної анкети та доказів на спростування даного факту стороною відповідача не надано. Звертає увагу на те, що позивача не було повідомлено про включення до переліку пов'язаних з банком осіб.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9883/2019
У відзиві на апеляційну скаргу уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолій Б.В. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначила, що Положення №315 не прив'язує момент виникнення пов'язаності з банком особи до затвердження правлінням банку відповідного переліку, а чітко визначає - особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаної з банком. Вказує, що позивач у період з 27.01.2014 по 05.01.2016 фактично виконувала обов'язки начальника Харківського відділення №1 Північної регіональної дирекції, що покладені на неї за її згодою наказом ПАТ «Банк Михайлівський» від 27.01.2014 №57-К, це є підставою для включення позивача до переліку пов'язаних з банком осіб за кодом 523.
Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, та те, що суд здійснив усі можливі заходи для повідомлення сторін про час та місце слухання справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції оцінив наявні у справі докази в їх сукупності, врахував всі обставини по справі та положення законодавства дійшов висновку про відсутні підстави для скасування рішення Правління ПАТ «Банк Михайлівський» від 16.05.2016, оформлене протоколом №21, яким затверджено Перелік пов'язаних з банком осіб станом на 16.05.2016 року, до якого включено позивачку.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 N475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства та щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 16 даного Закону, позови, подані проти посадових осіб Фонду, вважаються поданими проти Фонду.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» передбачено, що відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилам КАС України.
Встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 23.05.2016 року за №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 за №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора» та делеговано повноваження тимчасовому адміністратору банку, а в подальшому, згідно з рішенням Правління НБУ від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №1213 від 12.07.2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
Таким чином, можна дійти висновку про неможливість розгляду в порядку цивільного судочинства справ щодо скасування рішення Уповноваженої особи Фонду та зобов'язання вчинити дії.
За наведеного, вимоги ОСОБА_2 не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та предмет спору, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги з порушенням предметної юрисдикції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 255, 374, 377, 381 ЦПК України, суд -
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року скасувати.
Провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення, закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 31.07.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
В.В. Соколова