29 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали витягу з кримінального провадження № 12019100080002161 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 3 липня 2019 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9
ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 3 липня 2019 року клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_10 задоволено, продовжено строк тримання обвинуваченому ОСОБА_5 під вартою на 60 днів, тобто до 31 серпня 2019 року включно. У задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт на нічний час з 22 години на 6 годину наступного дня, за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 184 КПК України, прокурор заявив клопотання та просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки наявні ризики, передбачені положеннями ст. 177 КПК України Також, апелянт звертає увагу на те, що строк тримання під вартою продовжено без визначення розміру застави.
Крім того, захисник наголошує на тому, що суд не врахував думку потерпілого, оскільки останній просив не продовжувати обвинуваченому строк тримання під вартою, так як не має моральних та матеріальних претензій до обвинуваченого, і в судовому засіданні потерпілий вказав на те, що обвинувачений не мав умислу на вбивство, а, навпаки, захищався від удару.
Захисник акцентує увагу на тому, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, сім'ю, батьків-пенсіонерів, які знаходяться на його утриманні, дружину, з якою проживає спільно більше 3 років та веде спільне господарство, хоча й шлюб офіційно не зареєстрований, має вищу освіту, роботу та постійний дохід, зарекомендував себе як відповідальний фахівець, ввічливий, доброзичливий, позитивно характеризується за місцем проживання, реєстрації та роботи, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не має наміру ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
З посилання на норми Конституції України. Постанови Пленуму Верховного Суду України, захисник вказує, що обвинувального вироку суду щодо ОСОБА_5 немає, а тому вважає, що є підстави для зміни міри запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисників, потерпілого, які просили задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на відсутність в діях обвинуваченого складу кримінальному правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дослідивши наявні матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Так, згідно з матеріалами, які надійшли на адресу апеляційного суду, 28 травня 2019 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 7 червня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто, до 5 серпня 2019 року (ас. 12).
Відповідно до аудіозапису судового засідання, зафіксованому на технічному носії, 3 липня 2019 року у зв'язку з відкладенням розгляду кримінального провадження на 21 серпня 2019 року прокурором заявлено клопотання з наданням обгрунтування про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів, тобто, до 31 серпня 2019 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 3 липня 2019 року задоволено клопотання прокурора: продовжено строк тримання обвинуваченому ОСОБА_5 під вартою на 60 днів, тобто до 31 серпня 2019 року включно. У задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в судовому засіданні не встановлено про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, те, що обвинуваченим вчинено злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, який, крім того, пов'язаний із застосуванням насильства, що було небезпечне для життя потерпілого, а тому являє собою значну суспільну небезпеку. Також суд врахував стадію судового розгляду, дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність його соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування обвинуваченого під вартою (ас. 13).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання прокурора суд встановив, обвинувачений обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст.12 КК Українивідноситься до категорії особливо тяжких злочинів, який пов'язаний із застосуванням насильства, що було небезпечне для життя потерпілого, а тому являє собою значну суспільну небезпеку.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що, перебуваючи на волі,обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на свідків, оскільки жодного свідка в судовому засіданні не допитано, а обвинуваченому відомі їх місця проживання, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинити інший злочин.
При цьому судом першої інстанції також враховано думку потерпілого, який просив змінити запобіжний захід обвинуваченому на більш м'який. Проте, суд зазначив, що не вважає її вирішальною підставою для зміни запобіжного заходу на даній стадії розгляду справи судом, оскільки потерпілий після відшкодування йому шкоди родичами ОСОБА_5 змінив показання в суді з метою покращення становища обвинуваченого. Під час апеляційного розгляду потерпілий, не вважаючи, що змінив в суді першої інстанції показання, зазначив про те, що він дійсно повідомив під час розгляду справи в суді першої інстанції повідомив про обставини, про які раніше не зазначав, оскільки його не питали.
Окрім того, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.178 КПК України врахував дані про особу обвинуваченого, зокрема, міцність його соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, тобто, судом враховані й ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі.
Оскільки дане кримінальне провадження стосується злочину, вчиненого із застосуванням насильства, то суд першої інстанції, керуючись правилами ч. 4 ст.183 КПК України, не знайшов правових підстав для визначення розміру застави.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він всебічно та у повному обсязі довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_5 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Окрім того, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими на даній стадії судового розгляду доводи сторони захисту, як на підставу зміни запобіжного заходу обвинуваченому, те, що, на їх думку, в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що на даний час під час судового розгляду в суді першої інстанції допитаний тільки потерпілий, інші особи, в т.ч. й обвинувачений, не допитані, докази у справі не досліджувались, тобто, колегія суддів приймає до уваги стадію даного судового провадження, те, що докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися, а за таких обставин залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження, на що вказує характер протиправних дій, в яких ОСОБА_5 обвинувачується, а відтак наявний ризик можливого впливу на потерпілих та свідків, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції.
Також колегія суддів, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та вирішення питання доведеності вини, звертає увагу на те, що відповідно до змісту обвинувального акту, всупереч доводам захисту, пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об'єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений може бути причетним до вчинення інкримінованого йому злочину.
Що ж стосується питання достатності і безспірності доказів винуватості обвинуваченого, то колегія суддів звертає увагу, що воно вирішується судом на інших стадіях судового провадження.
Одночасно, на думку колегії суддів, є достатньо підстав вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у злочині, який відноситься до категорії особливо тяжкого, у вчиненні якого він обвинувачується, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), на що також обґрунтовано послався суд першої інстанції.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого, його сімейний стан, соціальні зв'язки, які суд оцінює у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 3 липня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_10 .. Продовжено строк тримання обвинуваченому ОСОБА_5 під вартою на 60 днів, тобто до 31 серпня 2019 року включно. У задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу - відмовлено, - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________________ _______________________ _________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3