Справа № 761/36225/17 Головуючий у 1-й інст. - Піхур О.В.
Апеляційне провадження №22-ц/824/7151/2019 Доповідач - Рубан С.М.
23 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року, ухвалене у складі судді Піхур О.В. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-
ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 71 718,82 грн., моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. та судові витрати.
Посилається на те, що внаслідок самовільно проведених відповідачем робіт без дотримання будівельних норм по переобладнанню інженерних мереж холодного та гарячого водопостачання 27 липня та 29 листопада 2017 року відбулось залиття квартири позивача. В добровільному порядку відповідач відмовився відшкодовувати завдану матеріальну шкоду. Крім того, позивачу завдано моральної шкоди, оскільки залиття квартири стало причиною його постійних хвилювань та змусило купувати різні ліки для стабілізації нервового стану та здоров'я.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму заподіяної майнової шкоди у розмірі 71 718,82 грн., суму заподіяної моральної шкоди в розмірі 3000 грн., судові витрати у розмірі 2944,80 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Посилається на те, що протягом строку експлуатації квартири відповідачем, внутрішнє інженерне обладнання з ладу не виходило, жодних аварій не траплялося. В квартирі було проведено ремонтні роботи та перепланування згідно розробленого АТ «Укрпроектбуд» проекту та розпорядження Шевченківської РДА в м. Києві №1745 від 06.102004 року. Відповідно до довідки №707 від 12.10.2004 року ЖЕК - 1002 до проведених у квартирі ремонтних робіт претензій не має. Відповідно до засвідченого запису в технічному паспорті та відповідно до довідки - характеристики від 13 липня 2006 року №1175689 - після проведеного перепланування квартира прийнята в експлуатацію згідно з Розпорядженням Шевченківської РДА в м. Києві №1898 від 25.10.2004 року. Судом не встановлено на підставі належних та достатніх доказів причини залиття квартири. Висновок суду про причини залиття квартири базується на так званих «актах» наданих позивачем в якості доказів від 01.08.2017 року, 27.08.2017 року, 04.12.2017 року, 14.12.2017 року, які не являються належними доказами. Крім того, жодним доказом не підтверджено вини відповідача та наявності причинного зв'язку між поведінкою відповідача та збитками нанесеними позивачу затопленням його квартири. Висновок суду про розмір заподіяної шкоди у сумі 71 718,82 грн. не обгрунтований та не базується на належних доказах, оскільки єдиним належним доказом розміру майнової шкоди є звіт №73/17 від 08.12.2017 року, складений оцінювачем ФОП ОСОБА_5 , яким визначено майнову шкоду у розмірі 32 647 грн. Комерційний кошторис №947 від 27.07.2017 року та додатковий комерційний кошторис від 16.08.2017 року не являються належними доказами у зв'язку з відсутністю реквізитів необхідних для чинності документів - підписів, печаток.
Представник позивача подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що при складанні актів обстежень ВОП «Михайлівська» ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» були встановлені причини залиття квартири позивача, в актах містяться висновки про те, що шкода заподіяна відповідачем. Всі висновки, які містяться у відповідних актах базуються на наявних у матеріалах справи доказах. На відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини, шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди. Наведені позивачем обставини та докази не спростовані відповідачем, доказів, які б вказували на інші обставини залиття квартири або наявності вини інших осіб у залитті суду не надано. Беручи до уваги Звіт № 73/17 від 08.12.2017 року, комерційний кошторис №947 від 27.07.2017 року разом з додатковим комерційним кошторисом від 16.08.2017 року, складені та підписані експертом ТОВ «Ай Експерт» О.О. Михайлюком, судом вірно встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося з вини відповідача, чим завдано позивачу матеріальну шкоду, тому суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 71 718,82 грн.
31 травня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому він просить прийняти відмову від апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та закрити апеляційне провадження.
Проте, відповідно до договору про надання правової допомоги від 25.10.2018 року колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 не має повноважень на підписання та подачу відмови від апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 .
11 червня 2019 року судом оголошено перерву в розгляді справи на 23 липня 2019 року для виклику представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання та надання доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на відмову від апеляційної скарги.
Однак, в судове засідання призначене на 23 липня 2019 року ОСОБА_2 не з'явився та доказів на підтвердження його повноважень про відмову від апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року суду не надав.
Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги заяву ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги та розглядає справу по суті.
В судове засідання учасники процесу не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 71 718,82 грн., моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. та судові витрати.
Посилається на те, що внаслідок самовільно проведених відповідачем робіт без дотримання будівельних норм по переобладнанню інженерних мереж холодного та гарячого водопостачання 27 липня та 29 листопада 2017 року відбулось залиття квартири позивача. В добровільному порядку відповідач відмовився відшкодовувати завдану матеріальну шкоду. Крім того, позивачу завдано моральної шкоди, оскільки залиття квартири стало причиною його постійних хвилювань та змусило купувати різні ліки для стабілізації нервового стану та здоров'я.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до актів ВОП «Михайлівська» ТОВ «Індустріальний будівельний Холдинг» залиття квартири позивача сталося з вини відповідача. Відповідно до Звіту №73/17 від 08.12.2017 року, складеного оцінювачем ОСОБА_5 , комерційного кошторису № 947 від 27.07.2017 року разом з додатковим комерційним кошторисом від 16.08.2017 року, складених експертом ТОВ «Ай Експерт» О.О. Михайлюком, розмір матеріальної шкоди становить 71 718,82 грн., яка разом із завданою моральної шкодою підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги враховуючи наступне.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27.12.2002 року (а.с. 5).
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 07.08.2006 року (а.с. 109).
ЗгідноАкту комісії ВОП «Михайлівська» ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» від 01.08.2017 року, причиною залиття квартири АДРЕСА_2 є протікання кухонного стояка на з'єднанні в квартирі відповідача, визнано самовільне перепланування відповідачем стояка на кухні, а саме: кухонний чавунний стояк був замінений на пластиковий (а.с. 6).
Відповідно до Акту про залиття квартири АДРЕСА_2 від 27.08.2017 року складеного Аварійною службою ВОП «Михайлівська», де повторно зафіксовано залиття квартири АДРЕСА_1 відповідачем, за результатами якого було складено дефектний акт огляду майна (а.с. 7-8).
Згідно комерційного кошторису № 947 від 27.07.2017 року, складеного експертом ТОВ «Ай Експерт» О.О. Михайлюк, вартість проведення ремонту квартири АДРЕСА_2 становить 20 182,00 грн. (а.с. 12-14).
Згідно додаткового комерційного кошторису від 16.08.2017 року, складеного експертом Болетенюком В.В . , додаткова вартість проведення ремонту квартири позивача становить 25 354,82 грн. (а.с. 10-11).
05.09.2017 року позивач ОСОБА_4 звертався до відповідача із вимогою про відшкодування збитків завданих власнику у зв'язку із залиттям квартири, яка залишена відповідачем без уваги (а.с. 19-20).
14.12.2017 року комісією ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» був зафіксований факт залиття квартири АДРЕСА_2 , причиною залиття зазначено: вихід з ладу мережі гарячого водопостачання в кв. АДРЕСА_4 , також було самовільно проведені роботи без дотримання будівельних норм по переобладнанню інженерних мереж холодного та гарячого водопостачання, що прискорило їх зношення (а.с. 39).
Згідно Звіту №73/17 від 08.12.2017 року про визначення розміру майнової шкоди, складеного оцінювачем ОСОБА_5 , розмір майнової шкоди, який завдано ОСОБА_9 в результаті неодноразового залиття квартири АДРЕСА_2 становить 32 647,00 грн. (а.с. 44-48, 52-60).
Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку ремонтно-відновлювального ремонту у квартирі АДРЕСА_2 , загальна вартість будівельних робіт становить 26886,00 грн. (а.с. 50-51).
Таким чином, на основі наданих позивачем доказів судом встановлено, що загальна сума завданої матеріальної шкоди позивачу становить 71 718,82 грн.
Відповідно до п. 1.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг; порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показів засобів обліку; права та обов'язки споживачів, виконавців, виробників; оформлення претензій споживачів до виконавців; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг визначаються згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 2.3.6. Правил у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4). Відповідно до додатку 4 до п. 2.3.6 Правил акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету; в якому описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено; з зазначенням причини залиття, аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВС, (чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. у роботу системи); акт повинен містити висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.); члени комісії повинні підписати акт та з актом повинні бути ознайомлені мешканці квартир, які його також підписують.
Встановивши вказані обставини справи, враховуючи обставини, на які посилається відповідач як на підставу відмови у задоволенні позову,які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах, суд дійшов вірного висновку, що залиття квартири позивача, про яке зазначено в актах ВОП «Михайлівська» ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» сталося з вини відповідача.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
За умовами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Беручи до уваги Звіт №73/17 від 08.12.2017 року, комерційний кошторис № 947 від 27.07.2017 року разом з додатковим комерційним кошторисом від 16.08.2017 року, складені експертом ТОВ «Ай Експерт» О.О. Михайлюком, судом правильно встановлено, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідача, чим завдано позивачу матеріальну шкоду, тому суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача суми заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 71 718,82 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн. суд зазначив наступне.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди») роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч. 1,2,4 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди») розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд врахував, що залиття квартири порушило нормальні умови проживання позивача та стало причиною його постійних хвилювань, змусило його купувати різні ліки для стабілізації нервового стану і стану здоров'я та дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги, що надані позивачем акти залиття квартири не є належними доказами колегія суддів не приймає до уваги.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно Акту комісії ВОП «Михайлівська» ТОВ «Індустріальний будівельний Холдинг» від 01.08.2017 року, причиною залиття квартири АДРЕСА_2 є протікання кухонного стояка на з'єднанні в квартирі відповідача, визнано самовільне перепланування відповідачем стояка на кухні, а саме: кухонний чавунний стояк був замінений на пластиковий.
Як вбачається з Акту про залиття квартири АДРЕСА_2 від 27.08.2017 року складеного Аварійною службою ВОП «Михайлівська», повторно зафіксовано залиття квартири АДРЕСА_1 відповідачем, за результатами якого було складено дефектний акт огляду майна.
14.12.2017 року комісією ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» був зафіксований факт залиття квартири АДРЕСА_2 , причиною залиття вказано: вихід з ладу мережі гарячого водопостачання в кв. АДРЕСА_4 , також було самовільно проведені роботи без дотримання будівельних норм по переобладнанню інженерних мереж холодного та гарячого водопостачання, що прискорило їх зношення.
Тобто, при складенні вказаних актів обстежень були встановлені причини залиття квартири позивача та в актах містяться висновки про те, що шкода майну позивача заподіяна відповідачем.
Відповідачем відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України не надано до суду доказів на спростування обставин встановлених у вказаних актах про залиття квартири та не надано доказів на підтвердження вини інших осіб у залитті квартири позивача.
Доводи апеляційної скарги, що суд дійшов необґрунтованого висновку про розмір заподіяної шкоди у сумі 71 718,82 грн., оскільки комерційний кошторис №947 від 27.07.2017 року та додатковий комерційний кошторис від 16.08.2017 року не являються належними доказами у зв'язку з відсутністю на них підписів та печаток, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що відповідно до ст.58-1 ГК України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки; використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Твердження апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом правильно встановлено, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідача, порушило нормальні умови проживання позивача, завдало шкоду майну позивача, стало причиною його постійних хвилювань та погіршило стан здоров'я позивача.
Враховуючи, що належних та допустимих доказів на заперечення позовних вимог відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду, колегія суддів погоджується з висновком суду про часткове задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 31 липня 2019 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Іванченко М.М.