КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12015100020007644 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 21.12.2018 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Міасс Челябінської області Російської Федерації, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, працюючого ВБФ «Соціальне партнерство» директором, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
потерпілої ОСОБА_10
представника потерпілої ОСОБА_11
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 21.12.2018 ОСОБА_12 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, і призначено йому покарання у виді 200 (двухсот) годин громадських робіт.На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_12 від призначеного покарання звільнено в зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Стягнуто з ОСОБА_12 на користь потерпілої ОСОБА_13 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, матеріальну шкоду в розмірі 5184, 00 (п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні та 40000,00 (сорок тисяч) гривень, що складають витрати на правову допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду обвинувачений ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати вирок Дарницького районного суду міста Києва від 21.12.2018 та закрити кримінальне провадження.
В зміненій апеляційній скарзі від 28.05.2019 ОСОБА_12 просить апеляційний суд скасувати вирок Дарницького районного суду міста Києва від 21.12.2018 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В первинній апеляційній скарзі ОСОБА_12 вказує на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема обвинувачений вважає, що до показань потерпілої слід відноситись критично через існування між ними ненависних відносин та тривалих конфліктів. Також на переконання апелянта висновок СМЕ №1724/Е від 18.10.2016 є необ?єктивним та таким, що спростовується висновком спеціаліста №124/17 від 28.03.2017, а тому цей висновок не може бути покладений в основу вироку. До того, на думку обвинуваченого, судом було безпідставно відхилено клопотання сторони захисту про проведення повторної судово-медичної експертизи та невмотивовану причину критичного ставлення до висновку спеціаліста №124/17 від 28.03.2017. Крім того, як зауважується в апеляційній скарзі, показання свідків різняться між собою і у вироку вони викладені невірно, а тому тлумачити різницю необхідно на користь обвинуваченого, при тому, що ці свідки не були очевидцями тих подій, які ставляться ОСОБА_8 в вину, тобто його вина не доведена.
В доповненнях та змінах до апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що йому не було роз?яснено судом, що під час судового розгляду сплив строк притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст.49 КК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави або погодитись з його закриттям, а тому вважає, що суд порушив вимоги ч.1 ст.369 КПК України, що згідно п.1 ч.2 ст.412 КПК України.
Від представника потерпілої ? адвоката ОСОБА_11 надійшли заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого, в яких він просить апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_12 залишити без задоволення, а оскаржуваний ним вирок ? без змін.
В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу представник потерпілого посилається на те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на достовірних, допустимих та достатніх доказах, між якими не існує будь-яких протиріч. Наголошує, що припущення обвинуваченого про те, що потерпіла могла отримати пошкодження через власну необережність, розвішуючи в ванній кімнаті білизну, і обмовила ОСОБА_12 , свого підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження не знайшли. Крім того, звертає увагу суду, що свідок ОСОБА_14 , даючи показання суду вказав, що у обвинуваченого було почервоніння на лобовій частині, що спростовує доводи обвинуваченого про відсутність свідків, які бачили на тілі ОСОБА_12 тілесні пошкодження від нанесеного ним самим удару. Представник потерпілого вважає, що до показань свідка ОСОБА_15 слід відноситись критично, оскільки він є товаришем обвинуваченого, а тому був зацікавлений в дачі показань на користь останнього.
За встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_12 22.08.2015 приблизно о 21 годині 15 хвилин, перебував у квартирі АДРЕСА_2 по місцю спільного проживання з ОСОБА_13 . Під час перебування за вищевказаною адресою, ОСОБА_12 зайшов до ванної кімнати, де знаходилась ОСОБА_13 , де між останніми виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті, в ході якого у ОСОБА_12 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_13 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свої злочинні дії, ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, свідомо припускаючи їх наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, наніс удар головою в область лобової частини голови потерпілої, чим заподіяв останній легких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, гематоми правої надбрівної ділянки, які спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілої ОСОБА_13 .
Заслухавши доповідь судді, доводи сторони захисту, які підтримали мотивувальну частину первинної апеляційної скарги, а апеляційні вимоги просили враховувати зміненої апеляційної скарги, думку прокурора та потерпілої сторони, які заперечили проти поданої апеляційної скарги та вважали за необхідне залишити без змін оскаржуваний вирок суду першої інстанції, вирішивши клопотання, врахувавши письмові пояснення обвинуваченого, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційних вимог обвинуваченого, зважаючи на наступному.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Під час перевірки колегією суддів доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в ході судового розгляду вони свого підтвердження не знайшли.
Так, обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у пред?явленому обвинуваченні в суді першої інстанції не визнав повністю та показав суду, що з ОСОБА_12 вони колишні чоловік і дружина. В день, коли сталась подія о пів на восьму вечора він повернувся додому, та ліг дивитись телевізор. В цей час у ванні працювала пральна машина. Десь о 20.00 годині в квартиру прийшла ОСОБА_16 , відкрила двері своїм ключем. ОСОБА_13 не говорила з обвинуваченим, вона мовчки пішла до ванної кімнати. ОСОБА_12 запитав, де вона з дитиною буде ночувати вдома чи у мами, на що вона відповіла, що у мами. Після цього, ОСОБА_12 пішов на загальний балкон палити, повернувся через хвилин 15. Потерпіла ОСОБА_13 пройшла повз ОСОБА_12 і пішла. ОСОБА_12 пішов в зал далі дивитись телевізора потім заснув. Прокинувся ОСОБА_12 від чоловічих голосів, він побачив двох поліцейських. За поліцейським стояла ОСОБА_13 , вона нормально виглядала, розмовляла. Один з поліцейських, не представившись, почав говорити ОСОБА_12 , що він собі дозволяє. ОСОБА_13 сама впустила працівників поліції до квартири. ОСОБА_12 одягнувся і спустився вниз. Один з працівників поліції посадив його в автомобіль, де він написав пояснення. ОСОБА_12 бачив, що біля дому стояла швидка допомога. Після, ОСОБА_12 повернувся додому, йому сказали, що його викличуть. В подальшому ОСОБА_12 зателефонував дільничний, сказав, що треба зустрітись, оскільки є заява від ОСОБА_13 про побиття, і що остання в лікарні. ОСОБА_12 вказав, що у них виникали побутові конфлікти під час сімейного життя, насилля ніколи не було. Тілесних ушкоджень він не наносив ОСОБА_13 , можливо вона впала сама. Крім того, ОСОБА_12 в ден, коли ніби сталась подія, був тверезий.
В ході перегляду справи в апеляційному порядку обвинувачений ОСОБА_12 дотримався аналогічної позиції.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим у вчиненні інкримінованого злочину, його винуватість за вказаними у вироку обставинами підтверджується зібраними як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції доказами, а саме:
? показаннями потерпілої ОСОБА_13 , наданими суду першої інстанції, яка показала суду, що на момент коли сталась подія, вони вже були розлучені, потерпіла проживала разом з обвинуваченим в одній квартирі, періодично жила у своєї матері на АДРЕСА_3 . У них виникали постійні скандали. В день, коли сталась подія 22.08.2015, ОСОБА_13 прийшла до квартири за адресою: О. Пчілки, так як забула свої речі у ванній кімнаті. Вона відкрила двері своїм ключем, зайшла до приміщення квартири, до ванної кімнати, і після цього у неї з чоловіком ОСОБА_12 почався конфлікт, в ході якого останній вдарив її в обличчя. Після цього, ОСОБА_13 нічого не пам'ятає, коли відкрила очі, нікого в квартирі не було. Крім того, потерпіла ОСОБА_13 , вказала, що ОСОБА_12 , перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки від нього було чути характерний запах алкоголю. ОСОБА_13 спустилась до консьєржа, яка викликала швидку і поліцію, після цього її одразу забрала швидка допомога, в лікарні вона перебувала біля 10 днів. У ОСОБА_13 був струс головного мозку. Конфлікти між ними були неодноразово, ОСОБА_13 зверталась в поліцію, але тоді справа була закрита. До нею в лікарню приходив ОСОБА_12 з метою отримати дозвіл на виїзд дитини за кордон. З ним разом був якийсь чоловік;
? показаннями свідка ОСОБА_17 , наданими суду першої інстанції, яка показала суду, що працюємо консьєржем в будинку АДРЕСА_4 . 22.08.2015 вона перебувала на зміні, коли до неї підійшла ОСОБА_13 та знепритомніла. Коли прийшла до тями, її нудило, ОСОБА_13 повідомила, що її побив чоловік, коли вона прийшла забирати речі. У неї почало напухати під очима, була шишка на голові з правого боку. Вони викликали поліцію та швидку, яка забрала ОСОБА_13 . Після цього, ОСОБА_12 забрали працівники поліції;
? показаннями свідка ОСОБА_18 , наданими суду першої інстанції, яка показала суду, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 . В день, коли сталась подія вона спускалась на прогулянку з собакою і побачила потерпілу ОСОБА_13 у консьєржа, вона плакала. ОСОБА_18 запитала у ОСОБА_13 , що сталось, на що вона відмахнулась рукою. У неї на лобі був набряк. На вулиці стояли працівник поліції і приїхала швидка. На наступний день ОСОБА_18 дізналась, що ОСОБА_13 побив чоловік. Про конфлікти між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 свідок не чула;
? показаннями свідка ОСОБА_19 , наданими суду першої інстанції, яка показала суду, що 22.08.2015 її донька ОСОБА_13 прийшли разом з онуком до неї додому. Онук заснув, а ОСОБА_13 пішла додому на АДРЕСА_4 розвісити білизну. Після 22.00 години, ОСОБА_19 - подзвонила ОСОБА_13 і повідомила, що ОСОБА_12 вдарив її по голові і її госпіталізували. 2 тижні ОСОБА_13 перебувала в лікарні, була дуже слабка. Свідку ОСОБА_19 відомо зі слів онука, що ОСОБА_12 бив ОСОБА_13 . Крім того, під час сімейного життя ОСОБА_12 дозволяв собі некоректно висловлюватись в сторону ОСОБА_13 . Обвинувачений зловживав спиртними напоями, проявляв агресію;
? показаннями свідка ОСОБА_14 , наданими суду першої інстанції, який показав суду, що під час патрулювання був отриманий виклик про побиття чоловіком дружини. Приїхавши на місце виклику патруль в складі ОСОБА_20 , та ще двох патрульних побачили жінку (потерпілу ОСОБА_13 ), яка погано себе почувала. Потерпіла повідомила, що її побив чоловік. Зайшовши до квартири чоловік ( ОСОБА_12 ) поводив себе агресивно. Потерпіла стверджувала, що її побив чоловік. ОСОБА_12 заперечував факти побиття ним дружини, говорив, що вона все придумала. Всі обставини знімались на нагрудну камеру, відео було передане в Дарницьке УП. На кухні був розламаний дитячий столик. Крім того, у ОСОБА_12 були наявні ознаки сп'яніння, але його не перевіряли;
? показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_21 ,наданими суду першої інстанції, який підтримав свій висновок в повному обсязі та показав суду, що висновок був зроблений ним на підставі наданої йому медичної документації, та запитань які були поставлені слідчим у постанові слідчого. Потерпілій був поставлений діагноз - струс головного мозку, на підставі даних анамнезу, неврологічного статусу, регресу неврологічної динаміки. Гематома, яка була виявлена у ОСОБА_13 була зафіксована лікарями швидкої медичної допомоги. На момент надходження потерпілої на стаціонар у неї вже був струс головного мозку. Діагноз поставлений потерпілій та її тривале лікування було пов'язане з супутньою патологією. Вказаний висновок є точним, в ньому вказано місце прикладання травмуючої сили, надбрівна ділянка. Встановлення точного часу нанесення ушкодження потерпілій не входить в компетенцію експерта. Механізм травмуючої дії був вчинений тупим предметом, в даному випадку це може бути голова;
? даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.09.2015, відповідно до якого ОСОБА_13 заявила, що 22.08.2015 о 21 годині 15 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_12 наніс їй тілесні ушкодження (т.1, а.с. 149);
? даними копії картки виїзду екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 22.08.2015, відповідно до якої ОСОБА_13 поставлено попередній діагноз « струс головного мозку, гематома правої надбрівної дуги» (т.1, а.с. 152);
? даними висновку судово-медичної експерти № 1724/Е від 18.10.2016 відповідно до якого, дані наданої медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 22.08.2015 о 22.46 годині у громадянки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мала місце: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, гематоми правої надбрівної ділянки. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони дією тупого предмету, могли утворитись в термін вказаний у постанові, тобто 22.08.2015 (т.1, а.с. 156-160);
? даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17.10.2016, який був проведений за участю потерпілої ОСОБА_13 в приміщенні квартири АДРЕСА_2 . Під час вказаного експерименту ОСОБА_13 демонструвала на статисту механізм нанесення їй тілесних ушкоджень, її колишнім чоловіком. Зауважень та клопотань в учасників слідчого експерименту не надходило (т.1, а.с. 161-164).
Сторона захисту, яка ініціювала перегляд даного кримінального провадження в апеляційному порядку, клопотань про повторний допит потерпілої, свідків та експерта в суді апеляційної інстанції не подавала.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (п.29-30 рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Отже, з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини, не вдаючись до повторної оцінки показань потерпілої, свідків та експерта апеляційний суд погоджується з мотивами суду першої інстанції, викладеними в постанові суду щодо цих доказів, та бере за основу ту оцінку, яка їм надана місцевим судом.
Зокрема апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викриваючі показання потерпілої ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 відповідають фактичним обставинам справи, є правдивими, логічними та взаємоузгодженими між собою та іншими доказами, а тому будь-яких сумнівів у їх достовірності в колегії суддів не виникає.
У зв?язку з цим, доводи обвинуваченого щодо невірного викладення судом першої інстанції показань свідків, а також щодо протиріч їх показань, за відсутності клопотання щодо їх повторного допиту ? в апеляційному суді, колегією суддів не перевіряються.
Щодо показань свідка ОСОБА_22 , то суд до них ставиться критично, оскільки вказаний свідок перебуває у дружніх відносинах з обвинуваченим. Крім того його показання спростовуються іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, які у своїй сукупності та взаємозв'язку стали для суду переконливими і достатніми для того, щоб надійти до висновку про факт нанесення 22.08.2015 удару обвинуваченим ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_10 ,
Не викликають сумнівів також і наявні в матеріалах справи письмові докази: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.09.2015, висновок судово-медичної експерти № 1724/Е від 18.10.2016, копія картки виїзду екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 22.08.2015, протоколу проведення слідчого експерименту від 17.10.2016.
Оцінюючи вказані докази суд визнає їх належними, такими, що прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, зокрема час, місце, спосіб нанесення обвинуваченим потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я останньої, та допустимими, так як досліджені судом докази отримані в порядку встановленому КПК України, при їх отриманні не було допущено істотних порушень прав та свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вказані письмові докази як в своїй сукупності, так і кожен окремо доводять вчинення ОСОБА_12 по відношенню до потерпілої ОСОБА_10 злочинних дій, які підлягають кваліфікації за ч.2 ст.125 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неврахування судом при постановленні вироку висновку спеціаліста №124/17 від 28.03.2017, який був долучений стороною захисту, то апеляційний суд зауважує на наступному.
Згідно ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
За правилами ч.2 ст.102 КПК України, у висновку експерта обов?язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов?язків.
Натомість, як достатньо вбачається з долученої копії висновку №124/17 від 28.03.2017, він складений спеціалістом, який про відповідальність за завідомо неправдивий висновок не попереджався.
Відтак, долучений стороною захисту висновок спеціаліста №124/17 від 28.03.2017 є недопустимим доказом, а отже не можу бути покладений в основу вироку.
Що стосується заявленого обвинуваченим клопотання про проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи, яке було також повторно заявлене на стадії апеляційного провадження, то колегія суддів зауважує, що сторона захисту не вказала підстав для її проведення, при тому, що експерта ОСОБА_21 було допитано судом першої інстанції і сторона захисту не була позбавлена можливості задавати йому питання.
До того апеляційний суд враховує, що згідно показань потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_17 швидка медична допомога була викликана одразу після завдання потерпілій тілесних ушкоджень і вся первинна медична документація була надана експертній установі для проведення судово-медичної експертизи, за результатами якої експертом ОСОБА_21 надано висновок № 1724/Е від 18.10.2016, який є належний, допустимим та достатнім доказом для підтвердження ступеню тяжкості отриманих потерпілою ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.
При цьому, доводи обвинуваченого стосовно різниці в зрісті між ним та потерпілою, яка на думку останнього вказує на неможливість завдання ним тих ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, про які йдеться у висновку експерта, спростовуються поясненнями самої потерпілої, яка пояснила, що в момент вчинення щодо неї злочинних дій вона з ОСОБА_8 , стоячи в ванній кімнаті на сходинці, знаходилась на одному рівні.
Відтак, оскільки сторона захисту фактично не погоджується з результатом судово-медичної експертизи та в заявленому клопотання про проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи ставить під сумнів фактичні обставини справи, які підлягають встановленню судом, а не експертом, то вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Таким чином, попри наведені апеляційній скарзі захисником доводи, судом першої інстанції повністю виконані вимоги ч.1 ст.94 КПК України і здійснена ним оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, відповідно до вимог закону, при цьому кожен доказ оцінений з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи вирок, суд першої інстанції відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності і взаємозв'язку і обґрунтовано визнав доведеним у поза розумний сумнів вину ОСОБА_8 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Стосовно посилань обвинуваченого на те, що йому не було роз?яснено судом право заявляти клопотання про закриття кримінального провадження та заперечувати проти нього, то апеляційний суд зауважує на тому, що обвинувачений в суді свою вину не визнав, з огляду на що розгляд даного кримінального провадження здійснювався в загальному порядку з дослідженням всіх існуючих доказів по справі. Натомість, під час судового провадження сторона захисту не зверталась до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, тоді як виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого в ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав.
Поміж вказаного, апеляційний суд також звертає увагу, що ОСОБА_8 за вироком суду звільнений від покарання на підставі ст.49 КК України, а не від кримінальної відповідальності як про те йдеться в доповненнях та змінах до апеляційної скарги.
Відтак, з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_8 в суді був представлений захисником ? професійним адвокатом, який зобов?язаний діяти в інтересах обвинуваченого, клопотань про закриття кримінального провадження не заявляв, то суд першої інстанції вірно постановив обвинувальний вирок із призначенням ОСОБА_8 покарання та звільнив в порядку ч.5 ст.74 КК України обвинуваченого від покарання у зв?язку з закінченням строків давності, визначених ст.49 КК України.
За таких обставин, оскільки порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_8 колегією суддів не виявлено, а доводи апеляційної скарги захисника свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку не знайшли, то підстав для скасування вироку місцевого суду, як того просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу з доповненнями та змінами ОСОБА_5 , залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 21.12.2018 відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.125 КК України, ? залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №753/70/17
Апеляційне провадження № 11-кп/824/1130/2019
Категорія: ч.2 ст.125 КК України
Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_23
Суддя-доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1