Справа № 344/10069/18
Провадження № 22-ц/4808/719/19
Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.
Суддя-доповідач Матківський
25 липня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів Василишин Л.В., Максюти І.О.
секретаря Турів О.М.
з участю представника ПАТ «Дельта Банк» - Заставного Р.А., представника ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» - Чеха М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Новітні енергозберігаючі системи опалення», нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Строєв Олексій Сергійович, Відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року, ухвалене суддею Гургулою В.Б.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2018 року позивач звернувся з позовом до відповідача про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень, просив застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08 жовтня 2014 року та договору купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28 листопада 2014 року шляхом визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (кредитором) за кредитним договором від 17 серпня 2007 № 250/ФКВ-07 та визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (Іпотекодержателем) за іпотечним договором від 17 серпня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1885; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з ТОВ «Укрпромбанк» на ТОВ «Нові енергозберігаючі системи опалення» по обтяженню майна іпотекою та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту вчинення первинних записів (з 17 серпня 2007 року) запис про обтяження нерухомого майна іпотекою; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо «Відомостей про суб'єктів» в записі про іпотеку №5505805; змінити Іпотекодержателя на Іпотекодержателя Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».
Позивач заявлені вимоги обґрунтував тим, що 17 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 250/ФКВ-07, згідно умов якого Позичальнику було надано банком кредитні кошти в розмірі 103 300 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 13 серпня 2032 року на умовах визначених цим Договором.
Для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір від 17 серпня 2007 року, згідно умов якого в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» було передано майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, право власності на яке виникне у Іпотекодавця в майбутньому, а саме: майнові права на будинок номер 12 (дванадцять ) блоку "Е ” “Стандарт " малоповерхового житлового комплексу “Західний” в урочищі “ Чобіт ” , с. Угринів, Тисменицького району, Івано-Франківської області.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних та забезпечувальних договорах.
08 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №1197. На підставі даного договору АТ «Дельта Банк» продало ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» права вимоги за Кредитним договором № 250/ФКВ-07 від 17 серпня 2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 зі змінами та доповненнями до нього, а також за Договорами забезпечення за ним.
28 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні енергозберігаючі системи опалення» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1302. На підставі даного договору ТОВ «Авістар» продало ТОВ «Енергозберігаючі системи опалення» права вимоги за кредитним договором № 250/ФКВ-07 від 17 серпня 2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 (зі змінами та доповненнями до нього), а також за Договорами забезпечення за ним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08 жовтня 2014 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар»; визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №2-14 від 28 листопада 2014 року, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення»; зобов'язано ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» повернути ПАТ «Дельта Банк» оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08 жовтня 2014 року та від 28 листопада 2014 року за клієнтами - боржниками банку згідно переліку.
На даний час відповідно до рішень Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється процедура ліквідації АТ «Дельта Банк». Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 лютого 2017 року №619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року. Процедура ліквідації спрямована в першу чергу на задоволення вимог держави в особі Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому безпідставна відсутність обтяжень іпотечного майна, що надає змогу здійснювати перехід права власності, завдає збитку не тільки АТ «Дельта Банк», а і державі в цілому. На даний час не відновлене в повному обсязі попереднє становище, а також права та обов'язки осіб, які існували до укладення нікчемного правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тисменицького районного суду від 06 березня 2019 року позов задоволено. Застосовано до відносин сторін наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08 жовтня 2014 року та Договору купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28 листопада 2014 року шляхом визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (кредитором) за Кредитним договором від 17 серпня 2007 № 250/ФКВ-07 шляхом визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (Іпотекодержателем) за Іпотечним договором від 17 серпня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1885. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з ТОВ «Укрпромбанк» на ТОВ «Нові енергозберігаючі системи опалення» по обтяженню майна іпотекою та поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту вчинення первинних записів (з 17 серпня 2007 року) запис про обтяження нерухомого майна іпотекою. Внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо «Відомостей про суб'єктів» в записі: змінено Іпотекодержателя на Іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на даний час не відновлене в повному обсязі попереднє становище, а також права та обов'язки осіб, які існували до укладення недійсних правочинів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_3 на дане рішення подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що доводи позивача щодо володіння ним відповідних прав вимог до відповідача є передчасними і не доведені у належний спосіб, оскільки позивачем в суді не вирішено його право вимагати задоволення своїх прав за основним зобов'язанням по кредитному договору від 27 квітня 2007 року та іпотечному договору.
Наведені обставини залишились поза увагою суду, що призвело до порушення норм матеріального права та прийняття незаконного рішення.
Ні в позовній заяві, ні в рішенні суду не вказано жодного порушення, невизнання або оспорювання відповідачем прав, свобод чи законних інтересів позивача, за захистом яких звернувся до суду. Відповідач не є стороною договору, наслідки недійсності якого просить застосувати позивач. Вимоги про реєстрацію права іпотекодержателя та відновлення обтяжень взагалі нікому не адресовані, оскільки ні відповідачі, ні суд не є органом, що здійснює реєстрацію таких прав, отже, виконати таке рішення відповідач не може ні в добровільному, ні в примусовому порядку. У рішенні господарського суду м. Києва від 05 грудня 2016 року, яким обґрунтовано позовні вимоги, міститься посилання на ту обставину, що ПАТ «Дельта Банк» вже було заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, і така вимога розглянута та вже вирішена господарським судом м. Києва.
В п.11.13 витягу з Договору від 30 червня 2010 року про передачу активів та кредитних зобов'язань «Укрпромбанк» на користь «Дельта Банк» вказано, що у зв'язку з тим, що права вимоги, які передаються Дельта Банк за цим договором, включають кредити, надані з метою придбання житла, фінансування якого здійснюється через фонди фінансування будівництва, Укрпромбанк зобов'язується здійснити всі необхідні дії для набуття «Дельта Банк» (замість Укрпромбанк) прав управителя таких фондів фінансування будівництва в найкоротший строк після набрання чинності цим договором. Так само у п.1.2 Іпотечного договору від 17 серпня 2007 року іпотекодержатель зобов'язаний здійснити комплекс заходів спрямованих на передачу у власність іпотекодавцю нерухомого майна, майнові права на яке є предметом цього договору, тому до оформлення прав управителя фонд фінансування будівництва та передачі у власність відповідача нерухомого майна позивач не може вважатися належним кредитором.
Крім цього, щодо визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною договору, позивач не має доказів, що є правонаступником вказаної юридичної особи ТОВ «Український промисловий банк», оскільки позивач був утворений як самостійна юридична особа.
Неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а у певних випадках, за таких обставин може бути відмовлено у позові. Також законом абсолютно не передбачено можливості поновлення чи внесення змін до існуючих записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки таке є прямим втручанням у систему його функціонування.
До виключної компетенції органу державної реєстрації прав належить прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати такі рішення.
Позивач, посилаючись на порушення його прав як іпотекодержателя нерухомого майна, не звертався у встановленому законом порядку до державного реєстратора із заявою про вчинення реєстраційних дій на підставі рішення господарського суду м. Києва від 05 грудня 2016 року і йому не було відмовлено державним реєстратором у вчиненні відповідних реєстраційних дій.
ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» є добросовісним набувачем прав вимог за кредитним договором від 27 квітня 2007 року та іпотечним договором. Первісний договір купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08 жовтня 2014 року, за яким позивач передав ТОФ «ФК «Авістар» права вимоги та документів, мав відплатний характер, передача права вимоги та документів відбулись за вільним волевиявленням позивача, укладення цього договору від імені позивача відбулося компетентним органом.
Короткий зміст відзиву
Представник АТ «Дельта Банк» подав відзив на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Зазначив, що на підставі ст.512 ЦК України АТ «Дельта Банк» є правонаступником сторони (кредитора) та сторони (іпотекодержателя) - ТОВ «Укрпромбанк» за відповідними кредитним та іпотечним договорами. ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» є стороною недійсного правочину. Положеннями чинного законодавства прямо передбачено можливість проведення реєстраційних дій на підставі судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 250/ФКВ-07, згідно умов якого Позичальнику було надано банком кредитні кошти в розмірі 103300 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 13 серпня 2032 року на умовах визначених цим Договором (а.с. 16-20).
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір від 17 серпня 2007 року, посвідчений Приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1885, згідно умов якого в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» було передано майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, право власності на яке виникне у Іпотекодавця в майбутньому, а саме: майнові права на будинок номер 12 (дванадцять ) блоку "Е ” “Стандарт” малоповерхового житлового комплексу “Західний” в урочищі “Чобіт”, с. Угринів , Тисменицького району, Івано-Франківської області (а.с.21-22).
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвідчений Соколовим О.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №2258, відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних та забезпечувальних договорах (а.с. 24).
Постановою правління Національного банку України від 02 березня 2015 № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.8-9).
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02 березня 2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 10).
На виконання постанови Правління Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Дельта Банк» та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 13).
08 жовтня 2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №1197. На підставі даного договору АТ «Дельта Банк» продало ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» права вимоги за Кредитним договором № 250/ФКВ-07 від 17 серпня 2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 зі змінами та доповненнями до нього, а також за Договорами забезпечення за ним.
28 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні енергозберігаючі системи опалення» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1302. На підставі даного договору ТОВ «Авістар» продало ТОВ «Енергозберігаючі системи опалення» права вимоги за кредитним договором № 250/ФКВ-07 від 17 серпня 2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 зі змінами та доповненнями до нього, а також за Договорами забезпечення за ним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08 жовтня 2014 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар»; визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №2-14 від 28 листопада 2014 року, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення»; зобов'язано ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» повернути ПАТ «Дельта Банк» оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08 жовтня 2014 року та від 28 листопада 2014 року за клієнтами -боржниками банку згідно переліку.
Апелянт ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не з'явилася, хоча про дату і час судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку.
Позиція суду апеляційної інстанції
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши представника позивача, який вимоги скарги заперечив, представника ТОВ «Енергозберігаючі системи опалення», який вимоги скарги підтримав, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.1-4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Переглядаючи рішення суду першої інстанції на предмет законності на обґрунтованості, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08 жовтня 2014 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар»; визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №2-14 від 28 листопада 2014 року, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення»; зобов'язано ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» повернути ПАТ «Дельта Банк» оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08 жовтня 2014 року та від 28 листопада 2014 року за клієнтами -боржниками банку згідно переліку.
Постановою Вищого господарського суду України № 910/15048/16 від 22 червня 2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2016 року залишено без змін.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, відповідно до частин 1-5 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Позивач звернувся до суду за захистом свого права з вимогою застосувати наслідки недійсності правочину та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Оскільки господарськими судами встановлено недійсність договору купівлі-продажу прав вимоги та повернуто оригінали кредитних договорів ПАТ «Дельта Банк», з метою відновлення прав та обов'язків осіб, які існували до укладення недійсних договорів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, задовольняючи позов про застосування наслідків недійсності правочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що у рішенні господарського суду м. Києва від 05 грудня 2016 року ПАТ «Дельта Банк» вже було заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, і така вимога розглянута та вже вирішена господарським судом, не заслуговують на увагу, оскільки вказаним судовим рішенням вирішено питання недійсності договорів купівлі-продажу прав вимоги та повернуто оригінали документів ПАТ «Дельта Банк», що не можна вважатися повним і абсолютним застосуванням наслідків недійсності правочину, і не позбавляє ПАТ «Дельта Банк» добиватись визнання стороною у кредитному та забезпечувальному зобов'язанні.
Представник позивача у засіданні апеляційного суду пояснив, що сторонами недійсних правочинів не виконано рішення господарського суду міста Києва від 05 грудня 2016 року та не повернуто оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08 жовтня 2014 року та від 28 листопада 2014 року за клієнтами -боржниками банку згідно переліку, тому ПАТ «Дельта Банк» і звернулось до суду з даним позовом, а без оригіналів документів реєстратор не може провести заміну іпотекодержателя. Зазначене рішення суду першої інстанції і стане підставою для законного відновлення їхнього права як кредитора та іпотекодержателя у зобов'язанні із відповідачем як позичальником- боржником.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визначається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володіння та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Згідно ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що апелянт є боржником за кредитним зобов'язанням на суму кредиту 103 300 доларів США з метою інвестування у Фонд фінансування будівництва виду «А» малоповерхового житлового комплексу «Західний» в урочищі Чобіт с. Угринів Тисмницького району та іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом якого є зазначене вище майно.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала і до цього часу є боржником за основним зобов'язанням.
Крім цього, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, іпотекодавцем зазначеного вище майна є ОСОБА_1 та іпотека не припинялася (а.с. 51-53). А отже, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 є боржником за основним зобов'язанням та іпотекодавцем, не можна вважати обґрунтованими доводи апелянта, що вона не може бути відповідачем у даній справі, а оскаржуване рішення не створює для неї прав та обов'язків.
Щодо змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в засіданні апеляційного суду представник позивача підтвердив, що Банк не звертався до державного реєстратора з приводу їх внесення, оскільки оригінали документів за рішенням господарського суду повернуто не було, та без наявності судового рішення про внесення змін до Державного реєстру їм буде відмовлено у вчиненні таких дій.
Таким чином, враховуючи, що договори купівлі-продажу прав вимоги визнані недійсними в судовому порядку, матеріалами справи підтверджено, що апелянт є стороною договорів купівлі-продажу та іпотечного договору, які були передані «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», тобто безпосередньо стосується відповідача як боржника та іпотекодавця, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував ст.16 ЦК України до вказаних правовідносин, зокрема такий спосіб захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення.
Обраний позивачем спосіб захисту не суперечить вимогам закону та буде найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки саме у вказаний спосіб будуть відновлені права ПАТ «Дельта Банк» як кредитора за кредитним та іпотекодержателя за іпотечним договорами.
Щодо належного відповідача у справі слід зазначити таке.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції).
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).
Враховуючи, що апелянт є стороною кредитного договору та договору іпотеки від 17 серпня 2007 року, «Укрпромбанк» передав майнові права на нерухомість по кредитному договору №250/ФКВ-7, боржником по якому є ОСОБА_1 , ПАТ «Дельта Банк», останній правомірно звернувся з вимогою визнати його стороною цих договорів, визначивши апелянта належним відповідачем у справі, що не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2019 року.
Головуючий: Р.Й. Матківський
Судді: Л.В. Василишин
І.О. Максюта