31 липня 2019 року
Київ
справа №826/11045/17
адміністративне провадження №Зі/9901/217/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження
заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
у справі № 826/11045/17
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи: Кабінет Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
У провадженні Верховного Суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи: Кабінет Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року №703/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2019 прийнято до провадження дану справу, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
19 липня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., у зв'язку з недовірою колегії суддів.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2019 року, визнано необґрунтованими заявлені відводи колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з чим, заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 передано судді Шишову О.О.
Обґрунтовуючи заявлений відвід, заявник посилається на те, що на його думку судді із матеріалами справи належним чином не ознайомлені, оскільки відсутня правова позиція по процесуальним нормам, які були очевидно порушені і відповідачами і третіми особами. Зокрема, просив витребувати від третіх осіб правову позицію по фактам суті спору, апеляційної та касаційної скарги, визнати явку третіх осіб обов'язковою, винести окремі ухвали відносно третіх осіб та відповідача за невиконання рішення суду, яке набрало законної сили 21.03.2019, застосувати заходи реагування відносно судді першої інстанції та інш.
За приписами частини восьмої статті 40 КАС України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Суддя перевіривши доводи заяви приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу судді з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших висловлювань, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Наведені позивачем доводи, за яких, на його думку, є сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів мають суб'єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення ними дій, які б свідчили про їх упередженість чи ставить під сумнів безсторонність суддів не наведено.
Крім того, необхідно зазначити,що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Наведені у заяві доводи, за яких, на думку представника позивача, є сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів мають суб'єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення ним дій, які б свідчили про його упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність суддів (судді) не наведено.
Таким чином викладені у заяві доводи про те, що судді Верховного Суду Єресько Л.О., Загороднюк А.Г., Соколов В.М. не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм суддя вважає необґрунтованими.
Доводи заявника про не ознайомлення колегії суддів з матеріалами справи та відсутність правової позиції є його суб'єктивними припущеннями, не підтвердженими належними і допустимими доказами. Правова позиція суду з приводу результатів розгляду справи має бути викладена у постанові суду за наслідками розгляду справи.
При таких обставинах суддя вважає, що заявлений відвід є необґрунтований, а отже у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., у справі № 826/11045/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи: Кабінет Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії" - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя О.О. Шишов