Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №804/2613/16
адміністративне провадження №К/9901/7063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №804/2613/16
за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою прокуратури Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, ухвалену в складі головуючого судді Верби І.О., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді - Поплавського В.Ю., суддів - Сафронової С.В., Царьової Н.П.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Дніпропетровської області, в якому просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ в.о. прокурора Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року №412к про звільнення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області;
1.3. зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури період вимушеного прогулу починаючи з 11 квітня 2016 року та до часу вирішення спору;
1.4. стягнути з прокуратури Дніпропетровської області заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 14 квітня 2016 року та до моменту вирішення спору;
1.5. зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем вимог законодавства під час звільнення ОСОБА_1 з прокуратури Дніпропетровської області у зв'язку з скороченням штатів. Позивач зазначав, що всупереч вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, йому не було запропоновано посади, яка б відповідала його досвіду та кваліфікації.
3. Позивач також стверджував, що кількість штатних посад у структурному підрозділі, де він працював, у зв'язку з проведенням у прокуратурі Дніпропетровської області організаційних заходів, скорочена не була.
4. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що у зв'язку з проведенням заходів, направлених на оптимізацію роботи прокуратури Дніпропетровської області, було ліквідовано 180 штатних посад у складі чотирьох управлінь, у тому числі посаду позивача.
5. Відповідач стверджує, що на виконання вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України попередив позивача про можливе наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією та запропонував йому вакантну посаду, яку той міг зайняти з огляду на кваліфікацію та досвід роботи. Проте позивач від запропонованої роботи відмовився, що слугувало підставою для його звільнення після спливу відповідних строків.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. ОСОБА_1 з 2006 року до 2016 року проходив публічну службу в органах прокуратури.
7. Наказом прокуратури Дніпропетровської області від 11 січня 2016 року №09к ОСОБА_1 призначено прокурором Відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області.
8. Наказом Генеральної прокуратури України від 20 січня 2016 року №2ш унесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Дніпропетровської області, а саме:
8.1. пунктом 2 наказу вирішено ліквідувати в структурі прокуратури Дніпропетровської області Управління нагляду в кримінальному провадженні, Управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Слідче управління. Їхню загальну штатну чисельність 180 одиниць зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати;
8.2. пунктом 3 наказу вирішено утворити в структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області Управління нагляду в кримінальному провадженні в складі: (1) Відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності; (2) Відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення; (3) Відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення;
(4) Відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя; (5) Відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби; (6) Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби;
(7) Відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю; (8) Відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності;
(9) Відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації.
9. Пунктом 3.1 наказу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2016 року №2ш установлено 101 штатну одиницю в новоутвореному Управлінні нагляду у кримінальному провадженні, в тому числі у Відділі нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби - 7 одиниць: начальника відділу, заступника начальника відділу, п'яти посад прокурорів відділу.
10. 09 лютого 2016 року прокуратура Дніпропетровської області ознайомила позивача з попередженням про можливе наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури.
11. 10 лютого 2016 року прокуратура Дніпропетровської області листом від 09 лютого 2016 року №11-100вих-16 запропонувала позивачеві тимчасово вакантну посаду прокурора Відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Дніпропетровської області, від зайняття якої позивач відмовився.
12. Наказом прокуратури Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року №412к молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби України та Державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
13. Підставою для прийняття вказаного наказу слугували: наказ Генеральної прокуратури України від 20 січня 2016 року №2ш, попередження від 09 лютого 2016 року №11-99вих-16 та пропозиція від 09 лютого 2016 року №11-100вих-16.
14. Не погоджуючись з указаним наказом, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
15. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ в.о. прокурора Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року №412к про звільнення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби Управління нагляду в кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби Управління нагляду в кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області;
- стягнуто з прокуратури Дніпропетровської області заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2016 року до 09 серпня 2016 року в розмірі 34439,58 грн.
16. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
17. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, керувався тим, що у спірних правовідносинах передумов для звільнення позивача з підстав, визначених у пункті 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, не виникло.
18. Суди дійшли висновку, що незважаючи на проведення в прокуратурі Дніпропетровської області організаційних заходів, направлених на удосконалення її роботи, скорочення штату не відбулося, що виключало можливість звільнення позивача з підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
19. Суди також зазначили, що всупереч установлених у Кодексі законів про працю України гарантій, позивачеві протягом двох місяців з дня попередження про можливе звільнення не було запропоновано всіх вакантних посад, які він міг обійняти, ураховуючи його досвід і кваліфікацію.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
20. У касаційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
21. Касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків про недотримання прокуратурою області процедури, передбаченої частиною 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України.
22. Скаржник стверджує, що одночасно з попередженням про можливе наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штатів позивачеві було запропоновано вакантну посаду, від зайняття якої він відмовився.
23. З урахуванням викладеного скаржник уважає, що мав достатні правові підстави для звільнення позивача з роботи у зв'язку зі скороченням штату.
24. Позивач правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався.
25. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою прокуратури Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року в справі №804/2613/16.
26. 15 грудня 2017 року, у зв'язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
27. 22 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
28. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М, суддям Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.
29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 12 червня 2019 року №721/0/78-19, у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
33. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
34. За змістом частини третьої статті 16 Закону №1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав і в порядку, передбачених цим Законом.
35. Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
37. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
38. За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
39. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
40. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
41. Згідно зі статтею 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
42. Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
VI. Позиція Верховного Суду
43. У постанові від 17 лютого 2015 року №21-8а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що у відносинах публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
44. Отже, у правовідносинах, що стосуються підстав і порядку звільнення прокурорів, норми Закону №1697-VII мають пріоритет над положеннями КЗпП України, які застосовуються лише в тому випадку, коли відповідні правовідносини не врегульовано Законом №1697-VII або коли його норми прямо відсилають до положень трудового законодавства.
45. Суд зазначає, що положення Закону №1697-VII не визначають порядку звільнення прокурорів у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
46. З урахуванням викладеного, в частині порядку звільнення прокурора у зв'язку зі скороченням штату підлягають застосуванню відповідні норми КЗпП України. Суд також ураховує, що саме на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України позивача було звільнено з посади.
47. З аналізу положень статті 40 КЗпП України випливає, що власник або уповноважений орган може розірвати трудовий договір у випадку змін в організації праці, проведення реорганізації чи перепрофілювання, скорочення штату чи чисельності працівників.
48. У випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їхньому складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.
49. Сама по собі трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.
50. Суд також ураховує правову позицію Верховний Суд України, сформульовану у постанові від 28 жовтня 2014 року в справі №21-484а14, відповідно до якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
51. Нормативне тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті
49-2 КЗпП України дає підстави для висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати, відповідно до своєї кваліфікації.
52. Ураховуючи, що обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті
49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок проведених Генеральною прокуратурою України заходів щодо удосконалення організації роботи прокуратури Дніпропетровської області, змінилась її організаційна структура, а саме:
- скорочено в структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області дві посади: (1) першого заступника прокурора області - начальника Управління нагляду в кримінальному провадженні; (2) прокурора Відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадження, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
- ліквідовано в структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області три управління, що налічували 180 посад: (1) Управління нагляду у кримінальному провадженні, (2) Управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, (3) Слідче управління.
54. Водночас уведено до структури та штатного розпису:
- Управління нагляду у кримінальному провадженні у складі дев'яти відділів, що налічували 101 посаду;
- Слідче управління у складі двох відділів, що налічували 36 посад;
- Відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури області, що налічував 29 посад;
- Відділ організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції, що налічував 5 посад;
- 11 нових посад, у тому числі замість двох скорочених: першого заступника прокурора області; заступника начальника Відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших засобів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особисто свободи громадян; прокурора прокуратури області з міжнародно-правових доручень; 8 посад спеціалістів І категорії.
55. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що наказом Генеральної прокуратури України від 20 січня 2016 року №2ш було скорочено 2 штатні одиниці та ліквідовано три управління, що налічували 180 посад (всього 182 штатні одиниці). Водночас утворено два відділи та два управління, що налічували 171 штатну одиницю, й уведено 11 нових штатних одиниць, що разом становить 182 посади.
56. Аналізуючи зміни, які відбувались у структурну підрозділі, де проходив публічну службу позивач, суди встановили, що станом на 16 грудня 2015 року Відділ нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України налічував 5 посад: начальника відділу та чотири посади прокурора відділу, одну з яких обіймав ОСОБА_1 .
57. Суди з'ясували, що після ліквідації вказаного управління, згідно з пунктом 2 наказу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2016 року №2ш, у структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області утворено нове Управління нагляду в кримінальному провадженні, в складі якого утворений Відділ нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби з штатним розписом 7 посад: начальника відділу, заступника начальника відділу та п'яти посад прокурорів відділу.
58. Отож суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ані реорганізації прокуратури Дніпропетровської області, ані скорочень посад у Відділі нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України після утворення нового Управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області, не відбулося.
59. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що фактичні обставини справи дають підстави стверджувати, що внаслідок реалізації наказу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2016 року №2ш мало місце лише перейменування структурного підрозділу, в якому працював позивач, що не супроводжувалося скороченням чисельності працівників та/або змінами в організації роботи чи функціональних обов'язків.
60. Суд також уважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій з приводу того, що, запропонувавши позивачеві обійняти посаду прокурора Відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Дніпропетровської області, відповідач вимог статті 49-2 КЗпП України в повному обсязі не виконав.
61. Суд неодноразово висловлював позицію щодо необхідності пропозиції саме усіх вакантних посад, наявних у державному органі, установі, організації. Так, указане підтверджується постановами Верховного Суду від 19 липня 2018 року в справі №822/2595/16, від 11 жовтня 2018 року в справі №826/22101/15, від 07 лютого 2018 року в справі № 813/8766/13-а.
62. Пропозиція працівникові іншої посади, зайняти яку він відмовився, не звільняє державний орган, установу, організацію запропонувати такому працівникові інші вакантні посади, у тому числі ті, які з'явилися з моменту попередження про можливе звільнення і протягом наступних двох місяців.
63. За такого правового регулювання та обставин справи Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо незаконності звільнення позивача з посади та наявності підстав для скасування відповідного наказу із поновленням позивача на роботі.
64. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
65. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
66. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
67. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
68. Доводи касаційної скарги висновків судів і фактичних обставин справи не спростовують.
VII. Судові витрати
69. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
70. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
71. Касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення.
72. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року в справі №804/2613/16 залишити без змін.
73. Судові витрати розподілу не підлягають.
74. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко