31 липня 2019 року
Київ
справа №9901/134/19
адміністративне провадження №Зі/9901/215/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Рибачука Андрія Івановича та Желєзного Ігоря Вікторовича у справі № 9901/134/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2019 року № 2/ко-19, яким визнано суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України допустити ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди»;
- стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000000, 00 грн та відшкодувати понесені нею кошти на судові витрати.
Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2019 року відкрив провадження у цій справі.
24 червня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про відвід головуючому судді у справі № 9901/134/19 - Рибачуку А. І. та судді Желєзному І. В., який входить до складу колегії суддів, що розглядає цю справу з підстав, передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: судді прямо чи опосередковано заінтересовані в результаті розгляду справи та наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності зазначених суддів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року визнано заявлений відвід необґрунтованим та передано заяву про відвід до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяв.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 30 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Рибачука А. І. та Желєзного І. В. у справі № 9901/134/19 передано для вирішення судді Соколову В. М.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
На обґрунтування заяви про відвід позивачка зазначила, що Рибачук А. І. та Желєзний І. В. були призначені на посади суддів Верховного Суду за результатами проходження конкурсу, оголошеного та проведеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України від 02 серпня 2018 року. Втім, до складу колегії Комісії, яка здійснювала перевірку практичних завдань, виконаних під час кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду входила, серед інших, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельська Т. Ф., у якої закінчилися повноваження. Ураховуючи, що Весельська Т. Ф. , входила також до складу колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, якою було прийнято оскаржуване рішення від 13 лютого 2019 року № 2/ко-19 про визнання судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, позивачка вважає, що судді Рибачук А. І. та Желєзний І. В. зацікавлені в підтвердженні правомірності процедур і повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (повноважень Весельської Т. Ф.) в частині регламентування оцінювання практичних робіт суддів та учасників конкурсу, оскільки такі є однаковими та були застосовані як щодо неї особисто, так і щодо суддів призначених на посади Верховного Суду. Вказане, на думку позивачки, ставить під сумнів неупередженість суддів Верховного Суду.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Наведені ОСОБА_1 у заяві доводи, за яких, на її думку судді прямо чи опосередковано заінтересовані в результаті розгляду справи та наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності зазначених суддів, мають суб'єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення ними дій, які б свідчили про їх упередженість чи ставить під сумнів безсторонність суддів не наведено.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Проаналізувавши аргументи, якими позивачка обґрунтовує свою заяву у поєднанні з наведеними положеннями процесуального закону, суд дійшов висновку, що такі не доводять наявності обставин, які могли б викликати сумнів в об'єктивності або неупередженості суддів Рибачука А. І. та Желєзного І. В. під час розгляду цієї справи.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Рибачука Андрія Івановича та Желєзного Ігоря Вікторовича у справі № 9901/134/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
...........................
В.М. Соколов,
Суддя Верховного Суду