Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №804/17824/14
адміністративне провадження №К/9901/14707/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2016 у справі №804/17824/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний" до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області третя особа про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Публічне акціонерне товариство "Банк Фамільний" (надалі - ПАТ "Банк Фамільний") звернулося до суду з позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (надалі - Реєстраційна служба) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень №13255143 від 22.05.2014, зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права приватної власності позивача на нежитловий будинок, що розташований у м. Дніпропетровську по вул. Карла Лібкнехта, 49.
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2015, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №433482, ПАТ "Банк Фамільний" зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 27.12.1991, зміна найменування юридичної особи зі зміною свідоцтва про державну реєстрацію відбулась 24.12.2009.
3.2. 14.04.2014 представником ПАТ "Банк Фамільний" до Реєстраційної служби подано заяву про державну реєстрацію прав на нежитловий будинок, що розташований у м. Дніпропетровську по вул. Карла Лібкнехта, 49, яка була прийнята за реєстраційним номером 6244024.
3.3. На підтвердження права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна, позивачем до Реєстраційної служби надано копію договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №1 від 23.07.1998, згідно з яким, Донецький комерційний біржовий банк "Донбіржбанк" придбав у власність нежитловий будинок, що розташований у м. Дніпропетровську, вул. Карла Лібкнехта, 49, а також протоколи зборів учасників юридичної особи, в яких зафіксовані зміни у найменуванні банківської установи, та інші установчі документи, перелік яких наведено в картці прийому заяви.
3.4. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Коноваленко А.В. №12904219 від 07.05.2014 розгляд заяви ПАТ "Банк Фамільний" про державну реєстрацію права власності на вказаний нежитловий будинок зупинено у зв'язку з неподанням позивачем всіх необхідних документів. Зокрема, у даному рішенні зазначено про необхідність надання вибіркового витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для встановлення послідовності змін найменувань та організаційно-правової форми юридичної особи, а також надання передавального акту, затвердженого засновниками (учасниками) юридичної особи, та документів, що підтверджують факт передачі такого майна юридичній особі в результаті кожної зміни найменування та зміни організаційно-правової форми.
3.5. Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Коноваленко А.В. №13255143 від 22.05.2014 у державній реєстрації права власності на нежитловий будинок, що розташований у м. Дніпропетровську, вул. Карла Лібкнехта, 49, відмовлено, у зв'язку із неусуненням ПАТ "Банк Фамільний" обставин, що слугували підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.
4. Суди попередніх інстанції приймаючи судові рішення виходили з того, що у відповідності до пунктів 5.3.-5.5. Положення "Про особливості реорганізації банку за рішенням його власників", затвердженого постановою Правління Національного банку України №189 від 27.06.2008, банк при проведенні реорганізації повинен передати на баланс реорганізованої юридичної особи (банку) всі активи банку, який було реорганізовано, шляхом оформлення передавального акту або розподільчого балансу. Суди зазначили, що оскільки ПАТ "Банк Фамільний" після проведення реорганізації попередніх банківських установ не прийняв на баланс разом з активами цих реорганізованих банківських установ нежитловий будинок що розташований у м. Дніпропетровську, вул. Карла Лібкнехта, 49, шляхом оформлення передавального акту/розподільчого балансу, то у державного реєстратора Реєстраційної служби були визначені законодавством підстави для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності позивача на вказаний нежитловий будинок із подальшою відмовою у проведенні такої державної реєстрації.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог повністю.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що ПАТ "Банк Фамільний" створене шляхом реорганізації Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк Фамільний" без застосування процедури припинення, а тому, не здійснювалось оформлення передавального акту або розподільчого балансу. Окрім того, скаржник наголошує, що ним подані усі необхідні документи, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703. Натомість, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин положення Постанови Кабінету Міністрів України від17.10.2013 №868. Також, скаржник посилається на безпідставність висновків суду, відображених у судових рішеннях, щодо витребування від позивача доказів на підтвердження правонаступництва позивача і документів щодо перебування об'єкта нерухомого майна на балансі позивача, оскільки такі документи від позивача судом не витребовувались.
6. Відповідач відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1952-IV), державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
10. Частиною 2 статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
11. Пунктами 1, 2 частини 2 статті 9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
12. Частиною 1 статті 15 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
13. За змістом частини 4 цієї статті, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
14. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
15. Згідно з частинами 1, 3 статті 22 Закону №1952-IV, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
16. Частиною 1 статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (пункт 4); після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення (пункт 5-4).
17. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, з метою дотримання принципу офіційного визнання державою та достовірності зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, на державного реєстратора покладався обов'язок щодо перевірки відповідності заявлених прав і поданих особою документів вимогам чинного законодавства.
18. Надання заявником документів для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно не у повному обсязі, що визначений вимогами чинного законодавства, слугувало підставою для зупинення розгляду заяви особи про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до приписів статті 22 Закону №1952-IV.
19. Виключний перелік підстав, за умови наявності яких заявнику могло бути відмовлено у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно передбачався статтею 24 Закону №1952-IV. До вказаного переліку віднесено, серед іншого, невідповідність поданих документів вимогам цього Закону або неможливість встановлення на підставі цих документів відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а також не усунення особою обставин, що слугували підставою для зупинення розгляду її заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
20. На дату подання позивачем заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно процедура проведення державної реєстрації прав, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначались Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, який набрав чинності 11.02.2014 (надалі - Порядок №868).
21. Доводи скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (надалі - Порядок №703) не заслуговують на увагу. За змістом абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону №1952-IV, на яку посилається скаржника, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Разом з тим, Порядок №703 втратив чинність 11.02.2014 у повній мірі з набранням чинності Порядком №868.
22. Відповідно до абзацу 3 пункту 53 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам об'єктів нерухомого майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи подає передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи, та документ, що підтверджує факт передачі такого майна юридичній особі.
23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, об'єкт нерухомого майна, з приводу якого позивачем подано заяву про державну реєстрацію прав, згідно поданих для реєстрації документів, належав на праві власності Донецькому комерційному біржовому банку "Донбіржбанк". Проте, надалі, Донецький комерційний біржовий банк "Донбіржбанк" реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю Донецький комерційний біржовий банк "Донбіржбанк", а згодом - у Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк Фамільний", правонаступником якого внаслідок подальшої реорганізації шляхом перетворення виступає позивач - ПАТ "Банк Фамільний".
24. Судами попередніх інстанцій досліджено установчі документи ПАТ "Банк Фамільний", а також рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Донецький комерційний біржовий банк "Донбіржбанк" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк Фамільний", з яких не вбачається факту передачі вказаним банкам від Донецького комерційного біржового банку "Донбіржбанк" нежитлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, 49.
25. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог пункту 53 Порядку №868 та неподання позивачем документів для проведення державної реєстрації прав у повному обсязі.
26. Аргументи касаційної скарги стосовно відсутності факту припинення юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк Фамільний" та неможливості застосування до спірних правовідносин пункту 53 Порядку №868 відхиляються колегією суддів.
27. Згідно з частинами 1-3 статті 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III (надалі - Закон №2121-III), банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.
28. Разом з тим, слід зазначити, що норми пункту 53 Порядку №868 за своєю суттю не є нормами законодавства щодо припинення юридичної особи. Окрім того, передумовою для їх застосування слугує, в тому числі, передача майна у власність юридичної особи внаслідок реорганізації іншої юридичної особи (а не лише її ліквідації), що і мало місце у випадку з позивачем.
29. Що стосується доводів скаржника з приводу невитребування судом від позивача доказів на підтвердження правонаступництва ПАТ "Банк Фамільний" і документів щодо перебування нежитлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, 49 на його балансі, то вони спростовуються наявними у матеріалах справи листами за підписом судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду В.В. Чорної від 18.12.2014 №804/17824/14, направленими на виконання протокольної ухвали суду на адресу позивача та його представника з доказами їх отримання останніми, а також ухвалою суду від 18.12.2014 про зупинення провадження у справі з причин необхідності витребування додаткових доказів.
30. Таким чином, судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.
31. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
33. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний" залишити без задоволення.
34. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2016 у справі №804/17824/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний" до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишити без змін.
35. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя Шарапа В.М.
Судді Стеценко С.Г.
Чиркін С.М.