Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №826/7925/17
адміністративне провадження №К/9901/2993/17, №К/9901/5158/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/7925/17
за позовом Національного банку України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Калушти Дмитра Євгеновича та Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Клименчука Н.М., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, постановлену в складі головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Бєлової Л.В., Губської Л.В.,
І. Суть спору
1. Національний банк України звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 червня 2017 року про відкриття виконавчого провадження №54073516.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконавчий документ, на підставі якого відкрите спірне виконавче провадження, не передбачає заходів примусового виконання рішень, що виключає можливість прийняття його до примусового виконання.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні на позовну заяву зазначив, що виконавчий документ, поданий стягувачем, містив усі обов'язкові реквізити, у зв'язку з чим у нього не було підстав не приймати вказаний виконавчий документ до примусового виконання.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в справі №826/18784/15 за позовом ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашути Д.Є. до Національного банку України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Прокуратури міста Києва - про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року та ухвалено нову, якою адміністративний позов задоволено частково:
4.1. визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України №407/БТ від 23 червня 2015 року.
4.2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
5. 03 березня 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом виданий виконавчий лист у справі №826/18784/15.
6. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 червня 2017 року відкрито виконавче провадження №54073516 з виконання виконавчого листа в справі № 826/18784/15.
7. Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
8.1. визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 червня 2017 року про відкриття виконавчого провадження №54073516.
9. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що примусовому виконанню підлягають лише ті виконавчі документи, які містять зобов'язання, виконання яких передбачає вжиття заходів примусового виконання рішень.
10. Суди попередніх інстанцій зазначили, що виконавчий лист у справі №826/18784/15 відтворює резолютивну частину судового рішення, яким визнано протиправним і скасований індивідуальний акт.
11. За висновками судів попередніх інстанцій, відповідний індивідуальний акт є скасованим з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили, що виключає можливість виконання такого судового рішення у примусовому порядку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, особа, яка не брала участі в справі, - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Калушта Д.Є. та Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернулися до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами.
13. У касаційній скарзі особа, яка не брала участі в справі, стверджуючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове - про закриття провадження у справі.
14. Другий скаржник з тих самих підстав просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
15. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржники зазначають, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що виконавчий лист у справі №826/18784/15 не містить обов'язкових реквізитів.
16. Скаржники наполягають на тому, що виконавчий лист у справі №826/18784/15 був виданий у період чинності попередньої редакції Закону України «Про виконавче провадження», якою вимог щодо наявності в ньому резолютивної частини, що передбачає заходи примусового виконання рішень, установлено не було. Водночас нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» застережень щодо неможливості прийняття таких виконавчих документів не містить.
17. Скаржники також зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року в справі №826/18784/15 було відмовлено в задоволенні заяви боржника про визнання виконавчого листа в цій справі таким, що не підлягає виконанню.
18. Таким чином, скаржники вважають, що підстав для відмови в прийнятті до виконання виконавчого листа в справі №826/18784/15 не було.
19. У касаційній скарзі особа, яка не брала участі в справі, також зазначає про порушення судами правил підсудності, оскільки справу було розглянуто Окружним адміністративним судом м. Києва, тоді як виконавчий лист був виданий Київським апеляційним адміністративним судом, якому, з огляду на положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», і була підсудна справа.
20. З цих підстав особа, яка не брала участі в справі, уважає, що провадження у справі має бути закритим.
21. Позивач з доводами касаційних скарг не погодився. У відзиві на касаційну скаргу зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права та прийняли судові рішення з дотриманням норм процесуального права.
22. Позивач уважає, що суди дійшли обґрунтованих висновків про неможливість прийняття до виконання виконавчого листа №826/18784/15 до примусового виконання, оскільки відтворена у ньому резолютивна частина рішення суду не містить зобов'язання, виконання якого вимагало б вчинення заходів примусового виконання рішення.
23. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Желтобрюх І.Л., суддям Білоусу О.В., Стрелець Т.Г.
24. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Калушти Д.Є. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року.
25. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року.
26. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 24 червня 2019 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаних касаційних скарг.
27. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
28. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
33. Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
34. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
36. Абзацом першим частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження <…>.
37. Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
38. Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
39. Пунктом 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
VI. Позиція Верховного Суду
40. Аналіз положень частини першої статті 4 Закону №1404-VIII, якою визначені обов'язкові реквізити виконавчого документа, у взаємозв'язку з частиною четвертою цієї статті, якою визначені підстави для повернення без виконання виконавчого документа, свідчить, що органи державної виконавчої служби та в окремих випадках приватні виконавці здійснюють примусове виконання виключно тих судових рішень, резолютивна частина яких містить зобов'язання, що може бути виконане унаслідок застосування одного із заходів примусового виконання рішення.
41. До таких заходів примусового виконання рішення стаття 10 Закону №1404-VIII відносить: (1) звернення стягнення на майно; (2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; (3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборону боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
42. Наведений перелік не є вичерпним. У залежності від змісту зобов'язання до боржника можуть застосовуватися й інші заходи примусового виконання рішення, що забезпечують досягнення мети виконавчого провадження.
43. Як установлено судами попередніх інстанцій, виконавчий лист від 03 березня 2016 року в справі №826/18784/15 виданий на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, якою визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 407/БТ від 23 червня 2015 року.
44. Суд зазначає, що з моменту набрання судовим рішенням про скасування індивідуального акта законної сили такий індивідуальний акт утрачає юридичне значення і не породжує будь-яких юридичних наслідків, за виключенням тих, що пов'язані з його скасуванням. Чинність індивідуального акта, скасованого рішенням суду, яке набрало законної сили, не залежить від волі суб'єкта владних повноважень, який його прийняв, чи волі інших осіб.
45. З урахуванням викладеного, Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням і не вимагає здійснення від суб'єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.
46. Отже, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виконавчий лист у справі №826/18784/15 не відповідав вимогам частини першої статті 4 Закону №1404-VIII, оскільки не містив резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
47. Суд відхиляє посилання скаржників на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 серпня 2017 року в справі №826/18784/15, яким боржнику у виконавчому провадженні (позивачу) було відмовлено в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
48. У вказаній ухвалі суд оцінював виконавчий лист у справі №826/18784/15 в аспекті вимог до виконавчого листа, що висуваються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинний на момент його видачі.
49. Суд зазначає, що з набранням чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII вимоги щодо змісту і форми до виконавчих документів зазнали певних змін у порівнянні з попередньою редакцією вказаного закону.
50. Зокрема новелою Закону №1404-VIII є вимога щодо зазначення у виконавчому документі резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, відсутність якої має наслідком повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання.
51. Пунктом 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII визначено, що після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
52. Отже, після набрання чинності Законом №1404-VIII вирішення питання про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів, виданих відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, здійснюється з урахуванням положень Закону №1404-VIII.
53. Таким чином, наявність у виконавчому листі всіх обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, не є перешкодою для повернення такого виконавчого листа без виконання з підстав, визначених у пункті 7 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII.
54. Оцінюючи аргументи особи, яка не брала участі у справі, стосовно того, що суди прийняли рішення, які безпосередньо стосуються її прав та інтересів і не залучили її до участі в справі, Суд зазначає таке.
55. Предметом позову є постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 червня 2017 року ВП №54073516, якою відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 03 березня 2016 року, стягувачем за яким є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашута Д.Є.
56. Частиною другою статті 53 КАС України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, передбачено, що якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
57. Суд першої інстанції під час розгляду справи, предметом якої є постанова про відкриття виконавчого провадження №54073516, стягувача в такому виконавчому провадженні до участі у справі як третю особу не залучив.
58. Отже, Суд погоджується з доводами скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
59. Проте Суд зазначає, що таке порушення норм процесуального права судом першої інстанції не призвело до неправильного вирішення справи.
60. Частиною першою статті 202 КАС України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
61. Отже, чинний на момент прийняття судами рішень у цій справі процесуальний закон виключав можливість скасування судового рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело до неправильного вирішення справи.
62. Беручи до уваги, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин і враховуючи, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашута Д.Є. реалізував своє право на апеляційне оскарження, Суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з указаних підстав.
63. Відповідно до часини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
64. Згідно з частиною третьою статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
65. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
66. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
67. Доводи касаційних скарг висновків судів і фактичних обставин справи не спростовують.
VII. Судові витрати
68. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
69. Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 356, 359 КАС України, Суд
70. Касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Калушти Дмитра Євгеновича та Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
71. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в справі №826/7925/17 залишити без змін.
72. Судові витрати розподілу не підлягають.
73. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко