29 липня 2019 року
Київ
справа №9901/126/19
адміністративне провадження №П/9901/126/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Шарапи В.М., Єзерова А.А., Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Галайко Л.М.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № П/9901/126/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України положень ч. 5 ст. 83, п.п. «а» п. 11 ч. 4 ст. 85, ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», -
встановив:
06 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду та зобов'язати відповідача внести до Вищої ради правосуддя рекомендацію про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
24 травня 2019 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України положень ч. 5 ст. 83, п.п. «а» п. 11 ч. 4 ст. 85, ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в провадженні Конституційного Суду України перебуває справа за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України положення ч. 5 ст. 83, пп. «а» п. 11 ч. 4 ст. 85, ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вважає, що у разі визнання такими, що не відповідають Конституції України вказаних норм законодавства, буде визнано порушення принципів верховенства права, зокрема, щодо якості закону та визначеності правового становища суддів, до яких було застосовано неконституційні норми.
У судовому засіданні позивач підтримала вищезазначене клопотання, а представник відповідача щодо його задоволення заперечив.
Дослідивши мотиви поданого клопотання, заслухавши пояснення учасників процесу, Суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Підставою для зупинення провадження у справі є сукупність наступних умов: наявність справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; встановлення обставин у такій справі може прямо вплинути на розгляд справи, про зупинення провадження якої ставиться питання, тобто, справи є пов'язаними між собою; розгляд справи є неможливим до вирішення іншої, пов'язаної справи.
При цьому, пов'язаність справ та неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом повинна полягати у тому, що рішенням іншого суду, який розглядає справу, встановлюються обставини, що впливають на оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення для даної справи. Обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Судом встановлено, що в провадженні Конституційного Суду України знаходиться справа № 3-408/2018 (6488/18) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Основному Закону України положень ч. 5 ст. 83, підп. «а» п. 11 ч. 4 ст. 85, ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.
При цьому, предметом дослідження у вказаній справі є конституційність зазначених норм Закону № 1402-VIII стосовно повноважень ВККС про: регламентування питання порядку проведення кваліфікаційного оцінювання, які мають бути врегульовані виключно законом; обмеження прав близьких осіб і членів сім'ї судді на приватне й особисте життя; установлення суто формальних підстав для судового оскарження рішення цієї Комісії.
Водночас, предметом позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 є визнання незаконним та скасування рішення ВККС від 04.02.2019 № 157/вс-19 про визнання позивача такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності. Ці вимоги мають індивідуальний характер, стосуються правомірності рішення Комісії, яке позивач, посилаючись на конкретні норми права та обставини, розцінює як таке, що порушило його права і свободи.
Тобто обставини, які підлягають встановленню під час вирішення спору в цій справі, не відносяться до предмета доказування в справі № 3-408/2018 (6488/18) за конституційною скаргою ОСОБА_3 .
Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом встановлено, що до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення, зокрема, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який є чинним та діє на теперішній час.
За приписами частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі № 3-408/2018 (6488/18) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на спірні правовідносини не вплине.
Разом з тим, клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі не містить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість адміністративного суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що в клопотанні про зупинення провадження в цій справі не вмотивований зв'язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданих вище конституційного подання та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього її розгляду в порядку конституційного судочинства; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічні висновки викладені також в ухвалах Великої Палати Верховного Суд від 14 травня 2019 року (справа № 800/311/17 (П/9901/78/18) та від 18 червня 2019 року (справа № 9901/739/18 (П/9901/739/18).
Крім того, Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Із заявленого клопотання та наданих заявником обґрунтувань Суд не встановив необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України. При цьому, наявних в матеріалах справи доказів достатньо для повної, всебічної та об'єктивної оцінки обставин справи, які є предметом судового розгляду.
З огляду на викладене, клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 236, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № П/9901/126/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України положень ч. 5 ст. 83, п.п. «а» п. 11 ч. 4 ст. 85, ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
В.М. Шарапа
А.А. Єзеров
Л.В. Тацій
С.М. Чиркін ,
Судді Верховного Суду