17.07.2019 227/3615/17
17 липня 2019 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Левченко А.М.,
за участі
секретаря судового засідання Коверченкової М.О.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_8.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності у спільному майні,-
позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності у спільному майні. Уточнивши заявлені вимоги просить припинити право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 , припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 . Присудити на користь відповідача грошову компенсацію вартості Ѕ частки вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 у розмірі 22869,00 грн. внесені на депозитний рахунок суду.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2006 року визнано право власності у розмірі Ѕ частини майна спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на вбудований магазин у будинку АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 , м'яких меблів, телевізора, комп'ютера, холодильника, зального гарнітура, гарнітура прихожого, гарнітура кухонного, за дружиною ОСОБА_3 . З 2010 року позивач не проживає та не приймає участі в утриманні квартири АДРЕСА_3 . Вищезазначене житлове приміщення перебуває у повному володінні відповідача, в свою чергу, позивач здійснює відновлювальні роботи і утримує вбудований магазин у буд. АДРЕСА_2 . Відповідач своєю часткою не користується, жодних дій, щодо утримання вбудованого магазину не вчиняє.
23.06.2017 року позивач звернувся з листом до ОСОБА_3 з пропозицією укласти договір міни після якого, відповідач став би одноособовим власником квартири АДРЕСА_3 , а позивач був би одноособовим власником вбудованого магазину у буд. АДРЕСА_2 , позивач відповідь на зазначений лист по теперішній час не отримав, у зв'язку із чим змушений звернутися з даним позовом до суду.
Позивач зазначає, що сторони є членами однієї сім'ї, не проживають спільно, не спілкуються та не ведуть спільного господарства. Спільне володіння і користування спірною квартирою та вбудованим магазином є неможливим. Припинення права у спільній власності на 1/2 частку квартири та вбудованого магазину не завдасть їм істотної шкоди, оскільки відповідач отримає відповідну окрему квартиру більшою площею та буде одноособовим власником цієї квартири, а позивач набуде права власності на вбудований магазин і має власне житло.
Також, частка позивача та відповідача не може бути виділена в натурі у зв'язку з тим, що розміри та план розташування квартири та вбудованого магазину не дають можливості виділити належну кожному частку квартири та вбудованого магазину в натурі з утворенням ізольованих квартири та магазину з самостійним виходом, тобто спірні об'єкти неможливо поділити без втрати їх цільового призначення.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.11.2017 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 18.01.2018 року призначено судову будівельно-технічну експертизу поставивши на її вирішення такі питання:
чи існують технічні варіанти поділу квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 42,8 кв.м. в пропорції 1/2 частка ОСОБА_1 та 1/2 частка ОСОБА_3 за умови виключення сумісного користування та збереження цільового призначення даної квартири?;
чи існують технічні варіанти поділу нежитлового приміщення - вбудований магазин у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 55,4 кв.м. в пропорції 1/2 частка ОСОБА_1 та 1/2 частка ОСОБА_3 за умови виключення сумісного користування та збереження цільового призначення даного нежитлового приміщення?, провадження по справі - зупинено.
Ухвалою суду від 29.05.2018 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.06.2018 року було призначено оціночно - будівельну експертизу поставивши на її вирішення такі питання:яка ринкова ціна квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 42,8 кв.м.Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
Також, 19.06.2018 року за клопотанням представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, долучено: копія свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 30.03.2010 р. - 1 арк., копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 13.07.2010 р. - 1 арк., копія договору купівлі - продажу квартири від 14.11.2012 року та витяг з реєстру речових прав від 14.11.2013 р. - 2 арк., копія договору на послуги з центрального водопостачання та водовідведення від 01.01.2017 року - 2 арк., копія договору про постачання електричної енергії від 20.02.2012 року - 7 арк., копії квитанцій про сплату послуг з центрального водопостачання та водовідведення - 3 арк., копії квитанцій та рахунків про сплату послуг з постачання електричної енергії - 5 арк.
01.02.2019 року на адресу суду надійшов висновок судової будівельно - технічної експертизи №271/7 від 27.12.2018 року.
Ухвалою суду від 04.02.2019 року поновлено провадження у справі враховуючи, що провадження по справі відкрито саме 28.11.2017 року, до набуття 15 грудня 2017 року чинності нової редакції ЦПК України, суд постановив ухвалою від 04.02.2019 року здійснювати розгляд справи за правилами ЦПК України у новій редакції, яка чинна на даний час та призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначивши розгляд справи до підготовчого судового засідання.
09.04.2019 року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява. Відповідно до якої позивач просить: припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; -визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 ; -припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 ; -визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 ; - присудити на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 , в розмірі 22 869 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 00 коп., внесені на депозитний рахунок суду ОСОБА_4 ; -стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 5 637 грн.
23.04.2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на уточнену позовну заяву, відповідно до якого, відповідач позовні вимоги визнає частково. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що до спірних об'єктів відносяться квартира АДРЕСА_3 та вбудований магазин буд. АДРЕСА_2 . Дані об'єкти повинні розглядатися окремо один від одного, так як використовуються у різний спосіб та мають різну дохідність. Квартира відноситься до житлового фонду, а вбудований магазин до нежитлового. Спірним магазином користуються інші особи, тому здавати в оренду спірний магазин, а не використовувати його позивачем, можна разом і це не перешкоджає у праві власності ані позивача, ані відповідача. Стосовно спірної квартири, то в цій частині позовні вимоги визнає повністю. Тому просить суд залишити у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбудований магазин у буд .АДРЕСА_2 . Припинити право власності ОСОБА_1 на частину квартири АДРЕСА_3 . Визнати за відповідачем ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 23.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явилася. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялася належним чином. Надала суду письмову заяву в якій просила справу розглянути без її участі.
Представник відповідача ОСОБА_8. , під час розгляду підтримав доводи викладені відповідачем у письмовій відповіді на відзив, заявлені вимоги визнав частково.
Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи в їх сукупності, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Європейський суд з прав людини, в рішеннях у справах «Ван Дер Мусселе проти Бельгії» рішення від 23.11.1983 року та «Пайн Велі Девелопментс ЛТД та інші проти проти Ірландії» рішення від 23 жовтня 1991 р., вказав, що термін «власність», як це передбачено статтею 1 Першого Протоколу, може означати або «існуючу власність», або претензії, щодо яких заявник може довести, що він принаймні має «законні підстави» отримати можливість використати право власності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти,користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За змістом статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
В практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, за допомогою яких слід оцінювати відповідність втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини в своїй практиці констатує порушення державою статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
З урахуванням практики ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого Протоколу та згідно із засадами українського цивільного законодавства припинення права власності особи на майно допустиме тільки з підстав, чітко визначених законом.
Згідно з положеннями ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користуванням майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
За змістом зазначеної норми для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Вказаний висновок, висловлений в постанові Верховного Суду України від 15 березня 2018 року у справі N 345/2723/17, в силу вимог частини 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися іншими судами при виборі та застосуванні таких норм права.
При вирішенні вказаного спору необхідно враховувати, що для припинення права власності на частку у майні необхідно дотримуватися принципу пропорційності між переслідуваною метою та позбавленням особи її власності.
При цьому особу може бути позбавлено її власності лише на умовах, передбачених законом, виходячи з вимог розумності та справедливості.
Питання, чи є частка незначною, підлягає вирішенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласникові, також робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 грудня 1980 року.
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції Донецької області серії НОМЕР_1 від 30.03.2010 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Добропільського міськрайонного суду від 12.12.2006 року, та ухвали від 02.12.2013 року про виправлення описки в рішенні суду від 12.12.2006 року визнано право власності у розмірі 1/2 частини майна спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на вбудований магазин у будинку АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_6 , м'яких меблів, телевізора, комп'ютера, холодильника, зального гарнітуру, гарнітура прихожого, гарнітура кухонного, за дружиною ОСОБА_3 .
З копії акта від 04.10.2017 року складеного головою ОСББ «Молодіжний» м. Білозерське, встановлено, що гр. ОСОБА_6 не зареєстрований та не мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , з 2010 року.
З довідки наданої виконкомом Білозерської міської ради від 20.11.2017 року № 02/02-1186 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_7 , з 29.06.2006 року по теперішній час зареєстрована ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку № 267-1 судової будвельно - технічної експертизи складеного 20.04.2018 року, надати технічні варіанти поділу квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 42,8 кв.м з урахуванням нормативних вимог (ДБН В 2.2-15-2005 п.2.22) 4 (ДБН В 3.2-2.2009 п.8.11) 5 не уявляється можливим. Надати технічні варіанти поділу нежитлового приміщення вбудованого магазину у буд. АДРЕСА_2 , згідно з нормативними вимогами (ДБН-2-2-23-2009) 7 не уявляється можливим.
Відповідно до висновку № 271-1 судової будівельно - технічної експертизи складеного 27.12.2018 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , на момент проведення експертизи становить 28162 грн. без ПДВ.
Згідно частини 2 статті 365 ЦК України суд може постановити рішення про припинення права особи на частку у спільному майні лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року (набуло статусу остаточного 21 березня 2011 року) в справі «Андрій Руденко проти України» №35041/05 установлено порушення національними судами ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, а саме: суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена ст. 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки у спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.
Така умова дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми для відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою стороною.
Відповідно до копії звіту про незалежну оцінку нежитлового вбудованого приміщення, виконаного ТОВ «Консулат» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 705/16 від 16.09.2016 року) вартість нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , складає 73900 грн. без ПДВ.
Згідно копії звіту про оцінку майна, виконаного ФОП « ОСОБА_7 » (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 59/16 від 05.02.2016 року, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі № 2709 від 25.04.2005 року) вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 42,8 м.кв. складає 67814,00 грн. без ПДВ.
Звертаючись до суду із позовом, позивач просить:
припинити право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ,
визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 ,
припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 ,
визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 .
Присудити на користь відповідача грошову компенсацію вартості Ѕ частки вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 у розмірі 22869,00 грн., внесені на депозитний рахунок суду, згідно квітанції № 89 від 25.03.2019 року.
Позивач вважає, що сума грошової компенсації, яка підлягає присудженню на користь відповідача становить 22869,00 грн. із розрахунку 36950,00 грн. (вартість Ѕ частини вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 , що належить Відповідачу) - 14081,00 грн. (вартість Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 , що належить позивачу.
Разом із тим, такий спосіб захисту порушеного права як взаємозалік не передбачений діючим законодавством, а припинення права особи на частку у спільному майні відбувається за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, що не було зроблено позивачем у спосіб передбачений ч.2 ст. 365 ЦК України.
Оскільки суд може постановити рішення про припинення права особи на частку у спільному майні лише за умови попереднього внесення вартості цієї частки на депозитний рахунок суду у спосіб передбачений ч. 2 ст. 365 ЦК України, що не було зроблено позивачем, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 346, 355-358, 365 ЦК України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності у спільному майні - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати пов'язані із залученням експерта в розмірі 2600 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_9 ;
- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_10 .
Повний тест рішення виготовлено 27 липня 2019 року.
Головуючий суддя А.М. Левченко
17.07.2019