Іменем України
30 липня 2019 року
Київ
справа №825/3961/14
адміністративне провадження №К/9901/5441/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.
при секретарі судового засідання Горбатюку В.С.
за участю:
представника позивача Самусенка А.В. ,
представника відповідача Качанка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 (суддя Кашпур О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 (головуючий суддя Романчук О.М., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коффінс» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ТОВ «Коффінс» звернулося до суду з позовом до ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області, у якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати неправомірними дії відповідача щодо невідображення в особовому рахунку ТОВ «Коффінс» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з грудня 2006 року по листопад 2012 року на суму 974495,00 грн.;
зобов'язати ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області відобразити по особовому рахунку ТОВ «Коффінс» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за період з грудня 2006 року по листопад 2012 року на суму 974495,00грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав. ДПІ у м.Чернігові вважає, що приймаючи рішення про задоволення позову про відображення в особовому рахунку позивача бюджетного відшкодування в розмірі 974495грн., судами не досліджено підстави виникнення вказаної суми. Відповідач вказує, що згідно даних Реєстру платників податку на додану вартість Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Коффінс» №33920536 анульовано 30.11.2006, отже, ТОВ «Коффінс» на момент подання декларацій з податку на додану вартість за 2007-2011 роки у Реєстрі був відсутній. Таким чином, на думку відповідача, дії податкового органу є правомірними, тому підстави для задоволення позову відсутні.
У свою чергу, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, де ТОВ «Коффінс» зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 розглянуто питання про застосування строку позовної давності для звернення до суду. Позивач вважає твердження податкового органу про те, що судом не перевірено підстав виникнення права на відшкодування - безпідставними, адже судами досліджувались податкові декларації з відмітками контролюючого органу про отримання, копії яких містяться в матеріалах справи. Як вказує позивач, у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру. Оскільки, ТОВ «Коффінс» не припиняло виконувати свій обов'язок по наданню податкової звітності в період анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість, то всі податкові декларації за період з грудня 2006 року знаходяться в ДПІ у м.Чернігові.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №825/3961/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №825/3961/14 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 прийнято матеріали справи до провадження, попередній розгляд справи призначено на 26.06.2019.
Під час попереднього розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність касаційного розгляду справи у судовому засіданні. Ухвалою суду від 26.06.2019 справу призначено до розгляду на 16.07.2019. У судовому засіданні оголошено перерву до 30.07.2019.
18.07.2019 на адресу суду від позивача надійшли додаткові документи, а саме копія довідки від 25.06.2015 №1202/15/33259306 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Коффінс» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з грудня 2006 року по листопад 2012 року на суму 974495,00грн.
Представники сторін під час касаційного розгляду справи підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі та запереченнях на касаційну скаргу.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відповідача, за участю представників сторін судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2011 у справі №2а/2570/765/2011 за адміністративним позовом ТОВ «Коффінс» до ДПІ у м.Чернігові визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м.Чернігові щодо невнесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації ТОВ «Коффінс» в якості платника податку на додану вартість; зобов'язано ДПІ у м.Чернігові внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації ТОВ «Коффінс» в якості платника податку на додану вартість із включенням до Реєстру платників податку на додану вартість ідентифікаційних даних свідоцтва платника на додану вартість, яке видано ТОВ «Коффінс» ДПІ у м.Чернігові 06.12.2004 № 33920536 серія НБ №302636.
Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2011 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 25.02.2014 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №№2а/2570/765/2011 залишено без змін.
ТОВ «Коффінс» не припиняло виконувати свій обов'язок по наданню податкової звітності в період анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість. Позивач вважає, що за вказаними податковими деклараціями ТОВ «Коффінс» має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 974495,00 грн. відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».
Зазначені податкові декларації не були переведені в електронну форму, що перешкоджає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість. На відповідне звернення ТОВ «Коффінс» Міністерством доходів і зборів України було дане роз'яснення від 04.12.2013 №16774/6/99- 99-18-03-01-15, відповідно до якого здійснюються заходи щодо визнання податкових декларацій з податку на додану вартість та перенесення даних з документів до електронних баз даних.
Позивач, вважаючи, що має право на відшкодуванню сум податку на додану вартість з Державного бюджету, звернувся до суду з позовними вимогами про визнання бездіяльності відповідача щодо невідображдення відповідних сум в особовому рахунку ТОВ «Коффінс» протиправною.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДПІ в м.Чернігові 29.03.2013 поновлено статус ТОВ «Коффінс» як платника податку на додану вартість з 06.12.2004, суди дійшли висновку, що протягом періоду грудень 2006 року - листопад 2012 року ТОВ «Коффінс» мало права та обов'язки платника податку на додану вартість. Таким чином, позивач, розраховуючи суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, користуючись правами платника податку мав право на бюджетне відшкодування.
ДПІ у м.Чернігові, обґрунтовує касаційну скаргу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки, на думку відповідача позивачем пропущено встановлений законодавством строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав та свобод.
Відповідно до пункту 1 статті 99 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Згідно пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках передбачених кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Судами встановлено, що у вказаній справі питання щодо пропуску строку звернення до суду з позовом вже розглядалось та відповідно ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційним судом вказано, що пункт 102.5 Податкового кодексу України не має відношення до спору за позовом, і відповідно застосування його в якості обґрунтування залишення заяви без розгляду не є вірним.
Відповідно до положень статті 255 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
З огляду на викладене, твердження податкового органу про пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на обставини, встановлені ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015.
Як з'ясовано судами, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2011 встановлено, що згідно постанови Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2007 у справі №6/60а у позові ТОВ «Коффінс» до ДПІ у м.Чернігові щодо визнання нечинним акта, визнання протиправними дій щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та права на використання свідоцтва платника податку на додану вартість, яка набрала законної сили, рішення ДПІ у м.Чернігові від 30.11.2006 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Коффінс» є скасованим, а тому за TOB «Коффінс» збережено право на використання свідоцтва платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у м.Чернігові 06.12.2004 №33920536 серія НБ №302636.
На підставі встановлених обставин, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2011 у справі №2а/2570/765/2011 визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м.Чернігові щодо невнесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації ТОВ «Коффінс» в якості платника податку на додану вартість; зобов'язано ДПІ у м.Чернігові внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації ТОВ «Коффінс» в якості платника податку на додану вартість із включенням до Реєстру платників податку на додану вартість ідентифікаційних даних свідоцтва платника на додану вартість.
Відповідно до приписів статті 72 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 6.2 Розділу 5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N978 (дія до 16.12.2011), підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.
Відповідно до підпункту 5.6.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 N1394 (дія до 25.02.2014), у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику податку на додану вартість нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому, дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.
Судами зауважено, що згідно листа Міністерства доходів та зборів України від 04.12.2013 №16774/6/99-99-18-03-01-15 ТОВ «Коффінс» 29.03.2013 поновлено реєстрацію платника податку на додану вартість, датою реєстрації платником податку на додану вартість визначено 06.12.2004.
Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (дія до 01.01.2011), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Згідно з пунктами 49.1, 49.2, 49.8, 49.11 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-травень, жовтень 2011 року, лютий, березень, жовтень, листопад 2012 року ТОВ «Коффінс» подано до ДПІ в м.Чернігові податкові декларації з податку на додану вартість на загальну суму 974495,00грн.
У свою чергу, ДПІ в м.Чернігові надавало позивачу відповіді, згідно яких подана ТОВ «Коффінс» податкова звітність з податку на додану вартість була розглянута та не визнана податковою звітністю, через те, що заповнена з порушенням правил, а саме звітність з податку на додану вартість подана неплатником податку на додану вартість.
Вказані обставини спростовують твердження податкового органу про те, що приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі про відображення в особовому рахунку ТОВ «Коффінс» бюджетного відшкодування в розмірі 974495,00грн. судами не досліджено підстави виникнення суми відшкодування.
Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (дія до 01.01.2011), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Згідно з пунктами 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Як вбачається зі встановлених судами обставин справи, на виконання положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, що кореспондуються між собою, вважаючи себе платником податку на додану вартість, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, позивач подавав податкові декларації з податку на додану вартість разом із заявою про відшкодування з Державного бюджету сум податку за період грудень 2006 року - листопад 2012 року
З урахуванням того, що ДПІ в м.Чернігові 29.03.2013 поновлено статус ТОВ «Коффінс» як платника податку на додану вартість з 06.12.2004, неспростовним є факт, що протягом періоду грудень 2006 року - листопад 2012 року ТОВ «Коффінс» мало права та обов'язки платника податку на додану вартість.
Таким чином, позивач, розраховуючи суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та отримуючи від'ємне значення такої суми, користуючись правами платника податку мав право на бюджетне відшкодування частини такого від'ємного значення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, судами вірно зазначено, що відповідачем неправомірно позбавлено ТОВ «Коффінс» права, як платника податку на додану вартість, статус якого охоплює період, за який подавались податкові декларації з податку на додану вартість разом із заявами про бюджетне відшкодування, на відображення по особовому рахунку ТОВ «Коффінс» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з грудня 2006 року по листопад 2012 року на суму 974495,00грн. Зважаючи, на встановлення судом неправомірності дій ДПІ у м.Чернігові щодо невідображення в особовому рахунку ТОВ «Коффінс» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з грудня 2006 року по листопад 2012 року на суму 974495,00грн. судом правомірно зобов'язано відповідача відобразити зазначену суму бюджетного відшкодування в особовому рахунку ТОВ «Коффінс».
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду