29 липня 2019 року
Київ
справа №640/18476/18
касаційне провадження №К/9901/19077/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №640/18476/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" у листопаді 2018 року звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про зобов'язання збільшити у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість на електронному рахунку № НОМЕР_1 суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на величину показника ?Перевищ по зареєстрованим в грудні 2017 року - січні 2018 року розрахункам коригування до податкових накладних № 198 від 30.11.2017, № 237 від 29.11.2017, № 229 від 28.11.2017, № 178 від 24.11.2017, № 193 від 23.11.2017, № 140 від 16.11.2017 у сумі 1 732 272грн. і відкорегування в системі електронного адміністрування податку на додану вартість показники ?Накл та ?Перевищ.
Окружний адміністративний суд м.Києва рішенням від 22.01.2019 позовні вимоги задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.05.2019 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 залишив без змін.
Державна фіскальна служба України 05.07.2019 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №640/18476/18 є вимоги про зобов'язання збільшити у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість на електронному рахунку № НОМЕР_1 суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на величину показника ?Перевищ по зареєстрованим в грудні 2017 року - січні 2018 року розрахункам коригування до податкових накладник № 198 від 30.11.2017, № 237 від 29.11.2017, № 229 від 28.11.2017, № 178 від 24.11.2017, № 193 від 23.11.2017, № 140 від 16.11.2017 у сумі 1 732 272грн. і відкорегування в системі електронного адміністрування податку на додану вартість показники ?Накл та ?Перевищ.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.
Відповідно до підпункту а пункту 201.16.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Оскільки складені позивачем розрахунки коригування до податкових накладних були зупинені Комісією ДФС України, позивач у відповідності до цієї норми був позбавлений права зменшити суму податкових зобов'язань за розрахунками коригування до прийняття рішення про реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Лише після прийняття такого рішення постачальник має право відобразити зменшення суми податкових зобов'язань за розрахунками коригування, включивши вказані коригування до податкових декларацій звітного періоду їх реєстрації податковим органом.
Однак, в рядку реєстраційний номер документу, відповідно до якого відбулись останні зміни витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено «перевищення/11.2017», що вказує на те, що податковим органом зареєстровані в грудні 2017 року - січні 2018 року розрахунки коригування до податкових накладних відображені в системі електронного адміністрування датою їх складання, тобто листопадом 2017 року, а не датою прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, як того вимагає підпункт а пункту 201.16.4 статті 201 Податкового кодексу України.
Суди дійшли правильного висновку, що доводи відповідача про те, що у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг позивач повинен був відобразити розрахунки коригування в звітності за листопад 2017 року - датою їх складання є безпідставними, оскільки прямою нормою підпункту а пункту 201.16.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено обов'язок реєстрації розрахунку коригування, реєстрація якого було зупинено, - у день прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судами з'ясовано, що із витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що станом на 01.10.2018 податковим органом не було проведено коригування ліміту на реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, що призвело до зменшення ліміту на реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування на суму 1730272грн. (графа 6 витягу),
Суди проаналізувавши наведені норми податкового законодавства та дійшли висновку про відсутність у них умов, що пов'язували б обов'язок платника відображати розрахунки коригування за датою їх складання при зупиненні їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідач протиправно не вжив заходів щодо збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на електронному рахунку позивача суми, на яку позивач має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних по зареєстрованим в грудні 2017 року - січні 2018 року розрахункам коригування до податкових накладних, є обґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми права при ухваленні судових рішень у справі №640/18476/18, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дана справа, призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.
За таких обставин суд касаційної інстанції вважає касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.01.2019 у справі щодо зобов'язання вчинити дії, необґрунтованою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Державній фіскальній службі України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №640/18476/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк