30 липня 2019 року
Київ
справа №804/731/18
адміністративне провадження №К/9901/20705/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 804/731/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції у цій справі.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДФС про поновлення строку апеляційного оскарження, а апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у цій справі залишено без руху. Надано десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, для повідомлення інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки зазначену апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі зібраних матеріалів у справі, апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції у цій справі прийнято у відкритому судовому засіданні при участі представника відповідача 08.05.2018, повний текст складено 18.05.2018, проте апеляційну скаргу подано 08.05.2019, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого статтею 295 КАС України.
Разом з апеляційною скаргою заявником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, згідно якої апелянт просив поновити пропущений строк апеляційного оскарження виходячи з того, що причиною пропуску процесуального строку була неможливість своєчасної сплати судового збору, а вперше апеляційну скаргу було подано вчасно.
Апеляційний суд оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення цього строку, оскільки вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у зв'язку з несплатою судового збору. Вказаним судовим рішенням було надано податковому органу десятиденний строк для усунення недоліків. У зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений судом строк ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 повернуто Офісу великих платників податків ДФС вперше подану апеляційну скаргу. Зазначена ухвала відповідачем в касаційному порядку оскаржена не була та є чинною.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду відповідачем не зазначено.
Апеляційний суд зазначив, що такі зволікання податкового органу із поданням апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому такі порушення своїх процесуальних обов'язків не дають змоги суду поновити строк апеляційного оскарження. Крім того, повторно подана апеляційна скарга не містить доказів сплати судового збору за її подання, що спростовує поважність причин пропуску скаржником строку.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції подано заяву про продовження строку для усунення недоліків, яке мотивовано тим, що у встановлений законом строк відповідач не має можливості сплатити судовий збір, з огляду на відсутність фінансування, та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Проте апеляційний суд визнав неповажними такі причини пропуску строку та зазначив, що ним вже надавалась оцінка вказаним поясненням при залишенні апеляційної скарги без руху, а саме, що неналежна організація відповідачем своєї внутрішньої діяльності, в тому числі при сплаті судового збору, якщо це унеможливило вчасне подання апеляційної скарги, не може бути підставою для визнання причин пропуску строку поважними.
У зв'язку з цим, апеляційний суд у відповідності до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України у відкритті апеляційного провадження відмовив.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними, зокрема неможливість забезпечити сплату судового збору вчасно через відсутність коштів. Також зазначає, що у разі незабезпечення реалізації Офісу права на апеляційне та касаційне оскарження, це позбавить можливості скасувати незаконні та необґрунтовані судові рішення.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Скаржник має надати суду достовірні та переконливі докази, що підтвердять існування об'єктивно існуючих та непереборних обставин, які унеможливили звернення до суду протягом встановленого законом строку або ж причини, які перешкоджали отримати інформацію щодо руху поданої апеляційної скарги.
Таким чином, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, а так само відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від означених скаржником складнощів, як склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 804/731/18.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду