29 липня 2019 року
Київ
справа №560/814/19
адміністративне провадження №К/9901/20450/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Желєзного І.В., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №560/814/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ( далі по тексту - відповідач) в якій просив суд: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про припинення з 01.12.2018 виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, періоди роботи на посадах: з 11.07.2001 по 15.09.2002 - слідчого прокуратури Віньковецького району; з 16.09.2002 по 17.10.2005 - старшого помічника прокурора м. Хмельницького; з 18.10.2005 по 02.04.2011 - судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.12.2018 поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Зобов'язати відповідача провести з 01.12.2018 перерахунок та виплату різниці між пенсією по інвалідності, яка виплачена ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пенсією, призначеною на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2019, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи вказаний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі положень ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та виплату різниці на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначене рішення суду першої інстанції відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року - без змін.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №560/814/19, та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами касаційної скарги предмет спору в даній справі стосується дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень стосовно перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Тобто, у даному випадку, спір у справі виник щодо оскарження фізичною особою дій суб'єкта владних повноважень стосовно перерахунку пенсії.
Разом з тим за змістом пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, дана справа в силу приписів пункту 3 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
В свою чергу пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями після перегляду таких в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх касаційного оскарження, однак, лише у визначених законом випадках.
Такий підхід правового регулювання, передбачений вказаними вище приписами національного законодавства, повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996 та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19.12.1997, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, згідно з приписами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
При вивченні судом матеріалів касаційної скарги, встановлено, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, наявність непоодиноких рішень у вказаній категорії справ свідчать про відсутність зазначеної підстави для відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою, оскільки наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.
Суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №560/814/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами
направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
І.В. Желєзний
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду