24 липня 2019 року
Київ
справа №520/1882/19
адміністративне провадження №К/9901/20181/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Желєзного І.В., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №520/1882/19 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не прийняті у місячний строк рішення Міністерством оборони України стосовно призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (далі по тексту-спірна допомога) у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013; визнати протиправним та скасувати п. 10 протоколу №122 від 07.12.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 спірної допомоги згідно: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014; зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування спірної допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 на підставі довідки МСЕК від 15.07.2015, згідно якої позивач визнаний інвалідом III групи при повторному огляді з 01.08.2015.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, якому вперше встановлена інвалідність більше ніж через 30 років після звільнення зі строкової військової служби, права на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не має. Таким чином, ані статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Порядком № 975, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачено право отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Зазначене рішення суду першої інстанції позивач оскаржив в апеляційному порядку.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами касаційної скарги предмет спору в даній справі стосується дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень стосовно виплати допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Тобто, у даному випадку, спір у справі виник щодо оскарження фізичною особою дій суб'єкта владних повноважень щодо соціальної виплати.
Разом з тим за змістом пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, дана справа в силу приписів пункту 3 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
В свою чергу пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” і стаття 13 КАС України.
Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями після перегляду таких в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх касаційного оскарження, однак, лише у визначених законом випадках.
Такий підхід правового регулювання, передбачений вказаними вище приписами національного законодавства, повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996 та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19.12.1997, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, згідно з приписами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами “а”-“г” пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, позивач, посилаючись на приписи підпункту “в” пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, яким передбачено можливість касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності у випадку, якщо справа має для особи виняткове значення, вказує, що йому, ОСОБА_1 , перешкоджають реалізувати своє право на отримання спірної допомоги.
Оцінивши наведені доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на положення підпункту “в” пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки зводяться лише до констатації факту неможливості отримання спірної допомоги й, водночас не місять достатньої аргументації стосовно виняткового характеру цієї обставини для особи, яка подає касаційну скаргу.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами “а”-“г” пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та наявність таких не вбачається з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.
Суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №520/1882/19 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді: І.В. Желєзний
Л.В. Тацій