31 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6189/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
суддя(і) у І інстанції Круль І.В.,
час ухвалення рішення 09 год 54 хв,
місце ухвалення рішення селище Богородчани,
дата складення повного тексту рішення 17 травня 2019 року,
24 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просив:
визнати протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (далі - УДАБІ) Бойко О.В. щодо притягнення його до адміністративної відповідальності;
скасувати постанову від 14 листопада 2018 року № 24/1009/6.3/2018 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення штрафу в розмірі 8500 грн, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2019 року у справі № 338/1452/18 позов було задоволено частково. Скасовано постанову головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ Бойко О.В. від 14 листопада 2018 року № 24/1009/6.3/2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 96-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 8500 грн і закрито справу про адміністративне правопорушення. У задоволенні решти позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на час прийняття оспорюваної постанови відповідачем допущено неповне та необ'єктивне дослідження всіх обставин справи, що призвело до помилкового висновку про винуватість особи. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки адміністративний суд при розгляді справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності може прийняти лише одне з рішень, передбачених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, яка можливість задоволення таких позовних вимог не передбачає.
У апеляційній скарзі УДАБІ просить зазначене судове рішення скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 04 жовтня 2018 року по 01 листопада 2018 року була проведена планова перевірка відділу містобудування та архітектури Богородчанської районної державної адміністрації, у ході якої було встановлено ряд порушень зі сторони ОСОБА_1 вимог чинного законодавства. Матеріали перевірки були вручені особисто головному спеціалісту відділу Амброзяк М.В.
Враховуючи факт встановлених порушень, оскаржуваною постановою від 14 листопада 2018 року № 24/1009/6.3/2018 позивача було правомірно притягнено до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 96-1 КУпАП.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Приписами частини 3 статті 96-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення строків надання замовникові містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорта забудови земельної ділянки, вимагання у замовника документів, не передбачених законодавством, надання таких документів з порушенням установленого порядку, містобудівної документації на місцевому рівні, будівельних норм, стандартів і правил, порушення строків надання замовникові висновків (звітів) експертизи проектної та містобудівної документації, надання таких висновків (звітів) з порушенням установленого порядку, а також вимагання під час проведення експертизи документів, не передбачених законодавством.
Відповідно до матеріалів справи, позивача постановою головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ Бойко О.В. від 14 листопада 2018 року № 24/1009/6.3/2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 96-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
Порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності встановлений приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно із положеннями частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина 2 статті 256 КУпАП).
Положеннями частини 3 статті 256 КУпАП передбачено, що у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Частиною 4 статті 256 КУпАП встановлено, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
При цьому судом першої інстанції безспірно встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2018 року (а.с.19-23) складався без участі ОСОБА_1 і копія цього протоколу йому вручена не була, що не заперечується УДАБІ.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, позивач був позбавлений можливості дати пояснення по суті висунутих йому звинувачень та висловити зауваження до змісту самого протоколу про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2018 року, а також йому не було роз'яснено права, передбачені статтею 268 цього Кодексу.
Окрім того, виходячи із наведеного, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду відповідачем своєї справи, оскільки апелянт наполягає на тому, що такі відомості містилися саме у зазначеному протоколі, а інших доказів про належне повідомлення позивача про це у матеріалах справи немає.
Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідачем не заперечується те, що справа про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 розглядалася за його відсутності, однак доказів про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні даної справи апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Окрім того, у пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова від 14 листопада 2018 року № 24/1009/6.3/2018 не відповідає критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо прийняття рішення суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно.
Відтак, з урахування наведених правових норм та встановлених обставин, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що постанова від 14 листопада 2018 року № 24/1009/6.3/2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною і її слід скасувати
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства немає.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2019 року у справі № 338/1452/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Я. С. Попко
Р. Б. Хобор