30 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5962/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Кухтея Р.В., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Львові на рішення Франківського районного суду міста Львова від 11 травня 2019 року, ухвалене суддею Кузь В.Я. в місті Львові о 14 год. 19 хв. у справі № 465/3543/18 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Львові про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивачка звернулася з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Львові по справі про адміністративне правопорушення № 0006-вих-4611/168 від 20.10.2017 року.
На підтвердження позовних вимог позивачка посилається на те, що відповідачем безпідставно і з порушенням встановленого законодавством порядку проведено позапланову перевірку з питань дотримання позивачкою законодавства у сфері архітектурно-будівельної діяльності та двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Позивачка також вважає, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення нею не пропущений, оскільки вона в порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення скористалась свої правом на подання скарги до вищестоящого органу та після отримання негативної відповіді у десятиденний строк звернулась з адміністративним позовом про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 11 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із адміністративним позовом.
Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові по справі про адміністративне правопорушення № 0006-вих-4611/168 від 20.10.2017 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, Інспекція архітектурно-будівельного контролю у місті Львові, подавши апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 11 травня 2019 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач, Інспекція архітектурно-будівельного контролю у місті Львові, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та зазначає, що судом при вирішення справи не враховано подання адміністративного позову поза межами строку звернення до суду встановленого статтею 122 КАС України, так як оскаржена постанова прийнята 20.10.2017 року, а позивачка звернулась з позовом до суду про її скасування лише 12.06.2018 року.
Крім того, відповідач вважає, що ним дотримано порядок проведення перевірки дотримання вимог законодавства України у сфері архітектурно-будівельної діяльності та складено протокол відповідно до вимог статті 256 КУпАП.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено те, що 20.10.2017 року Інспекція архітектурно-будівельного контролю у місті Львові винесла постанову № 0006 - вих-4611/168 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП, та постановлено накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Постанову позивач отримала 27.10.2017 року.
30.10.2017 року ОСОБА_1 подала скаргу до в.о. заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради.
13.12.2017 року позивачкою отримано лист Виконавчого комітету Львівської міської ради, яким її повідомлено про права та обов'язки особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
19.12.2017 року ОСОБА_1 звернулась з скаргою до міського голови м. Львова, у зв'язку з тим, що нею не отримано відповіді на скаргу від 30.10.2017 року.
В подальшому, на звернення ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, 24.05.2018 року Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України листом № 7/14-5220 повідомило заявницю, що вирішення питань, які порушені заявницею у зверненні належать до повноважень виконавчого органу Львівської міської ради з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на який покладено виконання функцій державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Львова.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, виходив з того, що строк звернення до суду на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення підлягає поновленню, оскільки станом на час звернення позивачки до суду, відповіді за результатом розгляду її скарги не отримано. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка двічі притягнена до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Згідно з статтею 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно зі змістом пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. При цьому, звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту прав.
З матеріалів справи видно, що оскаржена постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена 20.10.2017 року в присутності позивачки.
30.10.2017 року, позивачка оскаржила дії посадових осіб інспекції ДАБК у місті Львові до виконавчого комітету Львівської міської ради на що отримала 18.12.2017 року відповідь від 13.12.2017 року № 0006-5530 в якій роз'яснено її право оскаржувати дії посадових осіб Інспекції ДАБК та рекомендовано звернутись з додатковою інформацією в Інспекцію ДАБК у місті Львові.
19.12.2017 року з аналогічною скаргою позивачка звернулась до міського голови міста Львова на що отримала відповідь від 07.02.2018 року № 0006-442 в якій роз'яснено її право оскаржувати дії та рішення посадових осіб Інспекції ДАБК.
12.01.2018 року з скаргою на постанову Інспекції ДАБК міста Львова в справі про адміністративне правопорушення від 20.10.2017 року, позивачка звернулася до Інспекції ДАБК міста Львова на що їй надано відповідь від 17.01.2018 року № 0006-208 про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до вищестоящого органу, яким є Державна архітектурно-будівельна інспекція України.
07.03.2018 рок з відповідною скаргою позивачка звернулась в ДАБК України на що отримала відповідь від 26.03.2018 року № 40-702-6/2127, де заявнику роз'яснено порядок оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, в тому числі її право звернутися до суду з позовом.
Скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та у подальшому звернувшись до суду 12.06.2018 року, позивачка пропустила десятиденний строк для звернення з позовом до суду, який, відповідно до чинного законодавства обчислюється з моменту винесення постанови, а не з момент розгляду скарги позивачки.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Апеляційний суд зазначає, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний десятиденний строк, який обчислюється з дня прийняття постанови.
При цьому виходячи з аналізу статті 123 КАС України, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
Однак, апеляційним судом встановлено відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду, а посилання позивачки на подання скарги до відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, як альтернативний спосіб захисту порушених прав, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З огляду на наведене, на думку апеляційного суду, наявні правові підстави для залишення адміністративного позову без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до норм частини третьої статті 123 цього Кодексу, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про залишення адміністративного позову без розгляду з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 319, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Львові задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 11 травня 2019 року в справі № 465/3543/18 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Львові про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Р. В. Кухтей
Я. С. Попко
Повний текст постанови складено 31.07.2019 року