29 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6423/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Судової-Хомюк Н.М.,
секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Калиновський М.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Снятин 08 травня 2019 року у справі №351/2257/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинною постанови по справі про адміністративне правопорушення,
02.11.2017 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (далі - Управління), просила визнати нечинною постанову №74/1009/02-43/2017 по справі про адміністративне правопорушення від 25.05.2017.
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що серед наданих доказів відсутній припис від 18.10.2016, натомість до матеріалів справи долучено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13.10.2016, який визнано протиправним та скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018. Оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 188-42 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в ході позапланової перевірки 13.10.2016 встановлено факт недодержання державних стандартів, норм і правил під час виконання робіт із будівництва гаража по АДРЕСА_1 , чим забудовником порушено пункту 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про основи містобудування», приписом від 13.10.2016 зобов'язано усунути виявленні порушення до 13.01.2017. Скаржник вказує, що враховуючи факт встановленого порушення, позивача постановою по справі про адміністративне правопорушення від 18.10.2016 №237/1009/02-43/2016 притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу, передбаченого частиною 1 статті 96 КУпАП. Звертає увагу, що позивачем вимоги вказаного припису виконані не були. При цьому, зазначає, що позивач була присутня при проведенні позапланової перевірки, акт та протокол від 16.05.2017 направлялись позивачу рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення, проте позивач на розгляд справи не прибула та відмовилась від отримання постанови по справі про адміністративне правопорушення від 26.05.2017.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що припис від 18.10.2016, за невиконання якого притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, відсутній, а припис від 13.10.2016 скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з статтею 230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2017 головним інспектором будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області винесено постанову №74/1009/02-43/2017 по справі про адміністративне правопорушення в якій зазначено, що ОСОБА_1 не виконала законних вимог припису від 18.10.2016 чим порушила пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.
Вважаючи, що вказану постанову по справі про адміністративне правопорушення винесено неправомірно, з грубим порушенням чинного законодавства, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до статті 244-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - КУпАП) органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42).
Згідно з частиною 1 статті 188-42 КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553) згідно з пунктом 17 якого у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до пункту 23 Порядку №553 органи державного архітектурно-будівельного контролю ведуть облік справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та контролюють виконання приписів і постанов про накладення штрафів.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 16.05.2017 головним інспектором будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об'єкті будівництва - господарська будівля (гараж) по АДРЕСА_1 , за результатами якої встановлено невиконання законних вимог припису від 18.10.2016.
За результатами проведеної позапланової перевірки складено акт від 16.05.2017 та протокол про адміністративне правопорушення від 16.05.2017, від підпису яких позивач відмовилась. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 25.05.2017 о 11 год.
Водночас, з документів, направлених відповідачем на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, встановлено, що 13.10.2016 головним інспектором будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об'єкті будівництва - господарська будівля (гараж) по АДРЕСА_1 та за результатами перевірки встановлено порушення пункту 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про основи містобудування».
За результатами проведення вказаної перевірки 13.10.2016 складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий ОСОБА_1 , відповідно до якого вимагалось усунути виявлене порушення згідно з чинним законодавством в термін шість місяців, про виконання припису повідомити Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області до 13.04.2017.
Водночас, 18.10.2016 головним інспектором будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області винесено постанову №237/1009/02-43/2016, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Зі змісту апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.05.2017 проведено перевірку дотримання законодавства в частині виконання вимог припису від 13.10.2016, тоді як 18.10.2016 припис не виносився.
В свою чергу, як припис від 13.10.2016, так і постанова від 18.10.2016 по справі про адміністративне правопорушення №237/1009/02-43/2016 оскаржені ОСОБА_1 в судовому порядку та скасовані постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №351/643/18.
В силу приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано припис від 13.10.2016, а тому підлягає скасування постанова по справі про адміністративне правопорушення №74/1009/02-43/2017 від 25.05.2017, якою на позивача накладено штраф за невиконання вимог зазначеного припису.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Водночас, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, однак неправильно застосовано норми процесуального права в частині формулювання обраного способу захисту порушеного права позивача, а тому слід змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат, то такі в силу приписів статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 230, 250, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року у справі №351/2257/17 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:
«Скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області №74/1009/02-43/2017 по справі про адміністративне правопорушення від 25.05.2017 і закрити справу про адміністративне правопорушення».
В решті рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року у справі №351/2257/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 31.07.2019