30 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6800/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.
за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року про повернення позовної заяви (суддя - Клименко О.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Приватного підприємства «Галкомсервіс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-
Головне управління ДФС у Львівській області 11.06.2019 звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Приватного підприємства «Галкомсервіс».
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 червня 2019 року залишив вказану заяву без руху, зокрема, у зв'язку із несплатою судового збору та встановив строк для усунення недоліків до12 год. 00 хв. 12.06.2019.
На виконання вимог зазначеної ухвали податковим органом надано суду клопотання про усунення недоліків у заяві щодо підтвердження обґрунтування адміністративного арешту майна платників податків, у якому повідомив, що судовий збір за подання заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна не сплачується, оскільки стаття 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює вичерпний перелік документів за подання яких необхідно сплатити судовий збір. Вказане подання Закон не відносить до об'єктів за які справляється судовий збір.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №1.380.2019.002906 заяву Головного управління ДФС у Львівській області повернуто на підставі частини третьої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення заяви без руху.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління ДФС у Львівській посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вказує на те, що статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік документів, за подання яких необхідно сплатити судовий збір. Вважає, що заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платника податків, передбачена статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, не є об'єктом справляння судового збору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Головного управління ДФС у Львівській області, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскарженого судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правильне застосування судом таких норм є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування відсутні з огляду на таке.
Спір у цій справі відноситься до категорії термінових адміністративних справ, розгляд яких здійснюється у порядку, передбаченому §2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина перша статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, подана до суду органом доходів і зборів заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є особливою формою позовної заяви.
Частина третя статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог до позовної заяви визначає надання документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула вказаного Закону).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таким чином, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Серед визначених у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір» заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
Крім того, органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнених від сплати судового збору.
Системний аналіз вищенаведених положень у сукупності дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, є долучення до такої заяви документу про сплату судового збору.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд в ухвалах від 24 січня 2019 року у справі №640/18757/18, від 15 липня 2019 року у справі №360/1592/19.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною десятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши, що Головне управління ДФС у Львівській області звернулося із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Приватного підприємства «Галкомсервіс» без долучення документу про сплату судового збору, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення заяви без руху з встановленням способу та строку усунення таких недоліків.
В ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року про залишення заяви без руху містяться посилання на всі положення Закону України «Про судовий збір», виходячи з яких обчислено суму судового збору, що підлягає сплаті при поданні заяви в цій справі. Правильність розрахунку судового збору податковим органом у апеляційній скарзі не заперечується.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення заяви без руху у визначений такою ухвалою строк є безумовною підставою для постановлення судом ухвали про повернення такої заяви.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки суду першої інстанції щодо необхідності повернення заяви, у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений ухвалою про залишення її без руху строк, такими, що відповідають правильному застосуванню положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання позивача на невідповідність висновків суду першої інстанції щодо необхідності сплати судового збору за подання органом доходів і зборів заяви у категорії термінових адміністративних справ правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №826/4553/17 (К/9901/38123/18) стосовно того, що подання органу Державної фіскальної служби не є об'єктом справляння судового збору, оскільки спірні правовідносини у справі, за насідками розгляду якої ухвалене зазначене судове рішення, виникли за іншого нормативно-правового регулювання. Така правова позиція стосується подання органу Державної фіскальної служби, передбаченого статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до 15.12.2017, тому у цій справі вона не підлягає застосуванню. Заява, подана в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції після 15.12.2017, згідно з частиною першою статті 1 Закону №3674-VI, є об'єктом справляння судового збору. Правова позиція Верховного Суду була висловлена з урахуванням законодавства, що втратило чинність на момент звернення до суду з цією заявою про підтвердження стягнення коштів за податковим боргом фізичної особи.
Таким чином, наведені позивачем доводи апеляційної скарги не спростовують висновку про очевидне правильне застосування норм процесуального закону при вирішенні питання про повернення заяви судом першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ч.3 ст.243, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року про повернення позовної заяви - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 31 липня 2019 року.