25 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5278/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Шевчук С.М., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання: Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Шомської сільської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Дору Ю.Ю., час проголошення судового рішення 11 год 42 хв у м. Ужгороді, дата складання повного тексту судового рішення 27 березня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шомської сільської радої про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 11-ої сесії 7-го скликання Шомської сільської ради №134 від 15.12.2016 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » та зобов'язати Шомську сільську раду повторно розглянути на пленарному засіданні найближчої сесії Шомської сільської ради в порядку та строки, передбачені законодавством України, клопотання ОСОБА_1 від 17.06.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення сільського господарства, орієнтовною площею 2,0 га в с.Шом, контур 201.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 позовні вимоги були задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник Шомської сільської ради подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що земельна ділянка, клопотання про надання дозволу на відведення якої подав Позивач знаходиться у межах господарського двору та відноситься до несільськогосподарських угідь, та у відповідності до Указу не підлягає паюванню, не була включена до резервного фонду, ат на даний момент перебуває у колективній власності членів КСГП «Косино-Шомське». Дана обставина також підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їз за власниками земель, землекористувачами, угіддями для формування земельної ділянки щодо земельної ділянки площею 2 га, яка знаходиться с.Шом, Берегівський район, контур 201, згідно якої вказаний контур відноситься до сільськогосподарських земель, в тому числі під господарськими будівлями і дворами, тобто не підлягає розпаюванню. Також при поданні позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2 га у контурі 201, позивач взагалі не було надано документів що посвідчують право власності на нерухоме майно у складі господарського двору, однак даний факт судом також було проігноровано.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить закрити апеляційне провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 305 КАС України, з підстав подання апеляційної скарги особою, яка не має визначених на це законом повноважень, а у разі відмови у задоволенні вказаного клопотання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 15.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до голови Шомської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель, розташованих на території Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, до якого додав копії паспорта громадянина України, ідентифікаційного номера та графічні матеріали з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Дане клопотання зареєстроване відповідачем 17.06.2016 за № Ш-57/02-22.
Листом №Ш-57/02-22 від 08.07.2016 Шомська сільська рада повідомила позивача про те, що заява була розглянута на засіданні ради 07.07.2016. Сесія сільської ради не прийняла рішення щодо надання дозволу на оформлення проекту землеустрою, оскільки за вказаною адресою землі не відповідають цільовому призначенню для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 10.11.2016 було зобов'язано Шомську сільську раду Берегівського району розглянути на пленарному засіданні сесії подане 17.06.2016 ОСОБА_1 клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти належне рішення.
На виконання рішення суду, 11 сесією 7-го скликання Шомської сільської ради було прийняте рішення №134 від 15.12.2016, якою позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га у с. Шом в контурі 201, у зв'язку з тим, що земельна ділянка не може надаватися для сільськогосподарського обробітку, а саме для ведення особистого селянського господарства.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішення №134 від 15.12.2016 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з підстав, які не передбачені ст. 118 ЗК України, зазначивши, що вказана земельна ділянка хоча і відноситься до земель сільськогосподарського призначення, однак віднесена до несільськогосподарських угідь, тобто не придатні для потреб сільського господарства, а тому і не можуть надаватися громадянам безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Крім того, суд відхилив доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, що відповідно до проекту встановлення нової межі населених пунктів с. Шом, с. Каштаново Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області у контурі № 201 обліковується 2,1 га землі під господарськими будівлями і дворами, оскільки документів на підтвердження вказаної інформації відповідачем суду не надано, а поконтурна відомість угідь не містить жодної інформації про наявність господарських будівель на вказаній земельній ділянці, які перебувають у власності, користуванні іншої особи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно частини 7 вказаної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Дана норма кореспондується зі змістом ст.123 ЗК України, частиною третьої якої передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу мотивувати причини цієї відмови.
Так, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідачем не зазначено підстав такої відмови, зокрема, посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, вимогам генерального плану населених пунктів, вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з викопіювання з кадастрової карти (плану) виданого державним кадастровим реєстратором ОСОБА_2 , цільове призначення земельної ділянки, яка розташована в межах НОМЕР_1 визначено : « 01.03 Для ведення особистого селянського господарства» та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а відомості щодо обмеження, обтяження встановлені на земельну ділянку відсутні.
Крім того, Верховний Суд України у рішеннях від 10.12.2013 по справі №21-358а13, від 07.06.2016 по справі №21-1341а16, від 11.10.2016 по справі №21-1625а16 висловив правову позицію, відповідно до якої отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача, викладена у рішенні №134 від 15.12.2016, не містить жодної з підстав, які передбачені ЗК України, для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не погоджуючись з доводами відповідача стосовно того, що відповідно до проекту встановлення нової межі населених пунктів с. Шом, с. Каштаново Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області у контурі № 201 обліковується 2,1 га землі під господарськими будівлями і дворами, вірно зазначив про відсутність документів на підтвердження вказаної інформації, а також відсутність такої у поконтурній відомості угідь.
Стосовно клопотання представника позивача про закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.305 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В матеріалах справи наявний витяг з договору про надання правової допомоги від 11.02.2019, п.1.2 якого ОСОБА_3 , серед іншого, надано право оскаржувати рішення, постанов і ухвал суду.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень п.2 ч.1 ст.305 КАС України, оскільки представник відповідача лише скористався наданими йому повноваженнями на подання апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Шомської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року по справі №2630/10/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. М. Шевчук
Я. С. Попко
Повне судове рішення складено 31.07.2019.